Читаем Нюрнберґ-2 полностью

В ході чергової антирелігійної кампанії було закрито та пограбовано більше половини храмів. Тисячі храмів були перетворені в склади, спортивні зали та зерносховища. Сотні безцінних пам’яток архітектури і культури зникли в результаті антирелігійної політики комуністичного режиму в 60–80-х роках.

<p>Пограбування Росією України</p>

1) На початку 2-ї світової війни

Постановою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 27 червня 1941 року «Про порядок вивезення та розміщення людських контингентів і коштовного майна» вивезли з України на Схід 550 великих підприємств із 30 галузей промисловості, Академію наук з інститутами, майно сотень колгоспів та МТС. Вивезли в Росію 3,5 млн інженерів, конструкторів, кваліфікованих робітників, гуманітарну інтелігенцію. У грудні 1941 р. з України вивезли 20 об’єктів легкої промисловості.

Вивезли майно колгоспів та МТС України: за станом на 20 жовтня 1941 р. КПРС у Росію відправила 158 тис. коней, 1080,7 тис. голів великої рогатої худоби, 1768,5 тис. овець, 168,9 тис. свиней. З України вивезли в Росію 20302 трактори, інші 50 тис. розукомплектували, поламали, знищили. (Советская Украина в годы BOB. 1941–1945 гг. В 3-х т. — К., 1985. — Т. 1, с. 251–291. (В цій книзі є посилання на архівні джерела Міноборони СРСР та Партархіву)). Цим Москва грубо порушила IV Гаазьку конвенцію 1907 р. та Положення про закони і звичаї сухопутної війни.

2) В період розпаду СРСР та створення незалежної держави

Після розпаду СРСР Російська Федерація успадкувала золотовалютний і алмазний фонди, активи, пасиви та все закордонне майно СРСР, однак відмовилася розділити його між колишніми союзними республіками, хоча створювалася ця спадщина зусиллями всіх республік, а не однією Російською Федерацією, а це є кричущим порушенням Віденської Конвенції про правонаступництво у відношенні договорів (1978 р.) і Конвенції про правонаступництво в інших сферах.

За станом на 01.01.91 Ощадбанк СРСР вилучив з Ощадбанку України 84,3 млрд руб. заощаджень громадян України — суму, що за офіційним курсом того часу складає близько 150 млрд доларів США, за ринковим — приблизно 40 млрд доларів США. Влада Російської Федерації дотепер відмовляється повернути ці гроші громадянам України. (Про обґрунтованість цієї вимоги свідчить лист Президента Асоціації Українських банків Олександра Сугоняко № 01–06/266 від 25.06.97, що є на наступній сторінці).

Ці дії окупаційної комуністичної влади грубо порушили IV Гаазьку конвенцію 1907 року та до неї ухвалене Положення про закони і звичаї сухопутної війни, яке «забороняє… знищення власності супротивника» (Юридический словарь, Москва, Госиздат юр. литературы, 1953, с. 203–204). «Окупант, відповідно до згаданого Положення, не має права ставитися до власності (окупованої країни — автор) як до своєї власності» (Міжнародне право, Москва, 1982, с. 524).

Тому вивезення згаданих заводів та іншого майна України владою Російської імперії є незаконним і Україна тепер має право на повернення його або виплату Російською Федерацією Україні відповідної компенсації.

АСОЦІАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ БАНКІВ

№ 01-06/266 від 25.06.97

Голові комітету Верховної Ради України

Законодавчого забезпечення свободи слова

та засобів масової інформації

п. ПОНЕДІЛКОВІ В. І.

Про вилучення коштів Українських вкладників Ощадного банку України 01.01.91 Ощадним банком СРСР

Шановний Вікторе Івановичу!

Багаторічною системою використання коштів Ощадбанку колишнього Союзу була їх централізація, а саме: перерахування коштів в Правління Банку (м. Москва) для подальших рішень. Станом на 01.01.91 з України до Москви було перераховано 84,3 млрд руб., або близько 40 млрд доларів США. Ці кошти не були повернуті. Ощадбанк України розпочав свою самостійну діяльність з капіталом мінус 84,3 млрд крб.

Виходячи з викладеного, було б доцільно з’ясувати в процесі підготовки і розгляду Договору «Про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією», який укладено 31.05.97, чи передбачається Договором чи окремою угодою відшкодування $40 млрд коштів українських вкладників, вилучених Ощадбанком СРСР у 1991 році, та вилучених Москвою ресурсів інших банків Української РСР у тому році.

Президент Асоціації

О. СУГОНЯКО»

(Архів АДГУ)

Привласнення Росією грошей українських громадян є грубим порушенням Віденської конвенції 1978 р. і Конвенції про правонаступництво в інших сферах.

НА ПІДСТАВІ ВИЩЕВИКЛАДЕНИХ МАТЕРІАЛІВ ЗВИНУВАЧУЄТЬСЯ

Комуністична партія Радянського Союзу (РСДРП, ВКП(б), КПРС) в особі її керівництва — ЦК КПРС, включаючи керівництво української філії КПРС — членів Центрального Комітету КПРС

в тому, що:

взявши на своє ідейне озброєння класову антинаціональну та антигуманну ідеологію і розвинувши її до злочинного характеру і очоливши державу та уряд СРСР, здійснила проти України та її народу наступні злочини:

Перейти на страницу:

Похожие книги

100 великих интриг
100 великих интриг

Нередко политические интриги становятся главными двигателями истории. Заговоры, покушения, провокации, аресты, казни, бунты и военные перевороты – все эти события могут составлять только часть одной, хитро спланированной, интриги, начинавшейся с короткой записки, вовремя произнесенной фразы или многозначительного молчания во время важной беседы царствующих особ и закончившейся грандиозным сломом целой эпохи.Суд над Сократом, заговор Катилины, Цезарь и Клеопатра, интриги Мессалины, мрачная слава Старца Горы, заговор Пацци, Варфоломеевская ночь, убийство Валленштейна, таинственная смерть Людвига Баварского, загадки Нюрнбергского процесса… Об этом и многом другом рассказывает очередная книга серии.

Виктор Николаевич Еремин

Биографии и Мемуары / История / Энциклопедии / Образование и наука / Словари и Энциклопедии
1917 год. Распад
1917 год. Распад

Фундаментальный труд российского историка О. Р. Айрапетова об участии Российской империи в Первой мировой войне является попыткой объединить анализ внешней, военной, внутренней и экономической политики Российской империи в 1914–1917 годов (до Февральской революции 1917 г.) с учетом предвоенного периода, особенности которого предопределили развитие и формы внешне– и внутриполитических конфликтов в погибшей в 1917 году стране.В четвертом, заключительном томе "1917. Распад" повествуется о взаимосвязи военных и революционных событий в России начала XX века, анализируются результаты свержения монархии и прихода к власти большевиков, повлиявшие на исход и последствия войны.

Олег Рудольфович Айрапетов

Военная документалистика и аналитика / История / Военная документалистика / Образование и наука / Документальное