Нюрнберґ-2

«У час радянської окупації Литва втратила близько 800 тис. осіб. Близько 300 тис. було ув’язнено чи заслано до Сибіру та на далеку північ Радянського Союзу. Кожний третій із цих ув’язнених чи засланих литовських громадян загинув від тортур чи жахливих умов життя в суворому кліматі. Окупувавши литовську територію, комуністи стратили понад ЗО тис. осіб. Зі страху перед радянською загрозою понад 440 тис. литовців подалися в еміграцію. Внаслідок комуністичної й нацистської окупації Литва втратила (разом з жертвами II світової війни) третину свого населення і зазнала матеріальних втрат у розмірі 387 млрд доларів США» (The Congress on the Evaluation of the Crimes of Communism, Vilnus, 1999. — P. 32).

А на яку суму комуністична Росія завдала матеріальної шкоди Україні — ось запитання, на яке більш-менш точну відповідь спроможна дати тільки українська урядова комісія.

Під час підготовки нашим вченим гуртом матеріалів до Вільнюського суду ми надіслали у цій справі до Президента України таке клопотання:

Президентові України панові Леонідові КУЧМІ

КЛОПОТАННЯ

Про створення Державного комітету з вивчення злочинів КПРС-КПУ в Україні

21 березня 1996 року в будинку літераторів міста Києва з ініціативи Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих, Асоціації дослідників голодомору в Україні, Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса з участю 23 політичних та громадських організацій національно-демократичного спрямування було створено Український національний комітет з організації Міжнародного суду над КПРС-КПУ за злочини тоталітарного режиму в Україні («Нюрнберг-2»), Комітет підтримали 68 депутатів Верховної Ради України, які створили у Верховній Раді відповідну неформальну депутатську групу. Комітет провів значну підготовчу роботу до Міжнародного суду.

Через те, що влада тоді не підтримала Комітет, а в Комітету не було власних коштів для продовження роботи, ініціатива підготовки Міжнародного суду перейшла до Литви. Литовський організаційний Комітет у Вільнюсі призначив Міжнародний суд над КПРС на 12–14 червня 2000 року. Ініціативна група Громадського представництва України включилася в роботу: подала стислий варіант українського Обвинувачення КПРС за її злочини в Україні, продовжує формувати Українське Громадське представництво, працює над розширеним Обвинуваченням, планує схему доповідей від України, які можна буде представити у Вільнюсі.

Матеріали Міжнародного (громадського) суду та доповіді будуть видані англійською мовою і поширені серед членів ООН. Ці матеріали слугуватимуть початковою юридичною базою для Міжнародного суду, який у майбутньому утворять держави, що постраждали від комуністичної деспотії, для розгляду комуністичних злочинів та їх юридичної оцінки.

У світі давно усталилася справедлива думка про те, що Україна постраждала від Російської комуністичної окупаційної адміністрації більше від будь-якої іншої країни так званого соціалістичного табору, тому не випадає урядові незалежної України залишатися осторонь підготовки і проведення суду, який має виробити справедливу юридичну оцінку діяльності колоніальної влади в Україні. Дотеперішню роботу в Україні щодо підготовки Міжнародного суду ми розглядаємо як попередню, за якою має настати офіційна робота самої Української держави.

Позаяк за Вільнюським громадським судом, як розвиток історично закономірної дезінтеграції останньої великої світової імперії, неминуче настане Міжнародний суд за її злочинну діяльність супроти народів та громадян підкорених народів, то час утворити Український державний комітет для підготовки такого суду, що ми, представники різних політичних партій та громадських організацій державницького спрямування, й просимо Вас, шановний пане Президенте України, учинити своєю високою владою.

Л. ЛУК’ЯНЕНКО, голова Асоціації дослідників голодоморів в Україні, голова Громадського представництва

Президент не зволив відповісти на це клопотання.

У перерві між засіданнями Трибуналу болгари взяли копію нашого обвинувального висновку, а мені дали копію закону «Про визнання злочинним комуністичного режиму в Болгарії», що його ухвалив болгарський парламент. Цей закон засвідчує зміну настроїв у болгарському суспільстві, і я думаю, що з ним варто ознайомити українських читачів (див. Додаток 2).