У численних мареннях на тему священної трипільської Арат-ти постійно присутній антисемітський та антизахідний пафос. Напевне, патріотичні трипологи розуміють, що з такими ксено-фобськими настроями Україні не варто сподіватися на американські інвестиції чи на скорий вступ до цивілізованої Європи. Тож, може, їхній патріотизм має не західний, а східний вектор і демонстративною ксенофобією вони сподіваються відвернути Європу від України, змусивши останню знову будувати “комму-низм грядущего” за Ю. Ши ловим у складі “единого экономического пространства и оборонного союза на территории СССР” А чи не стимулюється аратське запаморочення наших трипологів певними силами та установами східних сусідів, яким дуже не хочеться, щоб Україна “втекла” на захід, як висловився один одіозний політик сусідньої держави?
Змушений констатувати, що за роки незалежності надзвичайно важлива для формування історичної свідомості українців проблема україно ген ези виявилася затиснутою між Сциллою та Харибдою двох імперських псевдоконцепцій походження українців — трипільською Араттою та давньоруською народністю. Ці дві модифікації імперського міфу про спільну колиску трьох братніх народів викривлюють реальну історичну картину з очевидною метою створення ідеологічного підґрунтя для реанімації імперії. Особливо прикро те, що в утвердженні у свідомості української громадськості чергового неоімперського міфу беруть активну участь і деякі відомі політики.
Від українських науковців можна почути, що дискутувати з прибічниками міфологічних фантазій типу священної Аратти Ю. О. Шилова немає сенсу, бо вони не мають відношення до науки. Однак ігнорувати цю проблему теж небезпечно. Не отримавши належної фахової оцінки, дикі фантазії аматорів на історичні теми мають небезпечну тенденцію поширюватися в суспільстві, потрапляючи на сторінки підручників, а через них викривляти історичну свідомість наступних поколінь.
Одна з причин тотальної міфологізації проблеми походження українців полягає в катастрофічній нестачі кваліфікованих фахівців у галузі первісної історії та археології. Три сотні археологів на 47 мільйонів українців надто мало, щоб задовольнити цікавість суспільства до далекого минулого. Дефіцит археологів, здатних популярно і переконливо донести історичну правду до широкої громадськості, створив передумови для задоволення зрослого попиту українців на археологічні знання хворобливими фантазіями аматорів. Нестача фахівців у будь якій царині науки призводить до здичавіння суспільства у цій галузі знань. Саме таке здичавіння спостерігається в уявлення українського суспільства про своє далеке минуле. Перемогти цю небезпечну для українського суспільства соціальну хворобу можна лише суттєво збільшивши чисельність вимираючої верстви археологів в Україні. Саме цим уже сьомий рік переймається Магістерська Програма НаУКМА “Археологія та давня історія України”, випускники якої вже складають більше 10 % активно діючих археологів України.
У тому, що пошуки українцями свого коріння затягайся на багато років, винна й українська етнологія. 20 лютого 2007 р. у Національному Університеті “Києво-Могилянська Академія” був проведений круглий стіл на тему “Міфологізація етногенезу українців”. Серед присутніх були представники академічного інституту з проблем етнології, двох кафедр та двох відділів етнології різних наукових установ Києва. Виявилося, що в жодній з цих етнологічних структур проблема походження українців не вважається актуальною настільки, щоб офіційно затвердити її як планову наукову тему співробітників. То чи не пора вже й офіційним етнологам долучитися до вирішення ключового питання української етнології?
Зрозуміло, що в цих умовах затвердження започаткованої М. С. Грушевським сто років тому концепції походження українського народу з часів антів та склавинів все ще лишається справою майбутнього. Без вирішення цього ключового питання національної історії неможливе завершення формування історичної свідомості українців, що у свою чергу гальмує остаточне формування модерної української нації.
Література:
Биляшевский М. Ф. Археологическая летопись Южной России. — 1999. — Т. 1. — С. 45, 46.
Городцов А. В. Бытовая археология. — М, 1907, - С. 149–155.
Грушевський М. С. Історія України-Руси. — Т. 1. — С. 45, 46.
Гусева Н. “Арктическая родина в Ведах”// Древность: Арьи. Славяне. — М., 1996,С. 8-31.
Николаева Н.А., Сафронов В. А. Истоки славянской и евразийской мифологии. — М., 1999. - 310 с.
Залізняк Л. Л. Нариси стародавньої історії України. — К., 1994. - 256 с.
Залізняк Л. Л. Походження українського народу. — К., 1996. - 80 с.
Залізняк Л. Л. Первісна історія України. — К., 1999. - 264 с.
Залізняк Я. Л. Від склавинів до української нації. — К., 1997,2004а.
Залізняк Л. Л. Проблема етногенези українців з позицій сучасної європейської етнології // Магістеріум. — Витт. 6. — Археологічні студії. — К., 2001.-С. 49–56.