Нунчі. Корейське мистецтво емоційного інтелекту

Це був не єдиний збій у роботі нунчі. Такі збої нагрома­джувалися, перетворювалися на цілу лавину, оскільки Кетрін уже деякий час не зважала на своє оточення. Можливо, нетямущість не пов’язана з лихим наміром, проте інші сприймають її саме так, тож стережіться — і пильнуйте.

Люди без нунчі. Тип 2: Причепи, які вважають себе романтиками

Романтичні комедії на кшталт фільмів Річарда Кертіса (найкращий приклад — це сумнозвісна стрічка «Реальна любов»[23]), можливо, певною мірою спричинили хибне, але поширене уявлення про те, що найкращий спосіб домогтися романтичних стосунків — подолати спротив об’єкта пристрасті, публічно змушуючи цю людину ніяковіти. У подібних учинках винні і чоловіки, і жінки. Однак це не романтика — це егоцентричний світогляд.

Розглянемо прояв цього явища на прикладі Райнера, оперного співака, якому вперше в житті пощастило зіграти головну роль на сцені. Прем’єра мала шалений успіх: глядачі вітали виконавця бурхливими оплесками, гриміли овації. Його батько та дев’яносторічна бабуся сиділи в першому ряді партеру зі сльозами на очах — так вони пишалися ним. Для Райнера цей вечір був настільки чудовим, що ніхто не міг би зіпсувати йому настрій.

Уточнення: ніхто, крім Ешлі, його неврівноваженої колишньої дівчини, яку він уже десять років не бачив.

Райнер саме насолоджувався оплесками, коли Ешлі вибігла на сцену й подарувала йому величезний букет. Райнер знітився, він навіть не впізнав її, доки вона не схопила його в обійми й не сказала: «Любий, я так тобою пишаюся!» Саме тоді його здивування змінив жах. Глядачі захихотіли, подумавши, що це його дружина або дів­чина. Підбадьорена, як їй здалося, заохоченням залу, Ешлі залишилася на сцені. Коли опустилася завіса, вона пішла за Райнером за лаштунки, вимагаючи його уваги. Ешлі не помічала, наскільки неприємною та дивною здавалася йому ця ситуація.

Зрештою Райнер був вимушений дуже неввічливо витурити її звідти, щоб вона дала йому спокій.

Дебютний виступ у головній ролі мав стати подією, яку Райнер завжди згадував би з радістю, проте спогади про цей вечір було назавжди зіпсовано. Через Ешлі. Не будьте такими, як Ешлі. Якщо вам здається, що ви головний герой фільму, а всі решта — другорядні персонажі, чиї почуття не мають жодного значення, крім випадків, коли вони допомагають утіленню вашого наміру, романтичного чи ні, то нічого доброго з цього не вийде.

Люди без нунчі. Тип 3: Нездатні розуміти натяки

У багатьох із нас є знайомі, яким треба пояснювати все прямо, без манівців, а іноді навіть після цього вони все ще не розуміють суті. Безумовно, у спілкуванні беруть участь щонайменше дві людини, і часто ніхто не винен у непорозуміннях. Утім, дехто більше схильний до непорозумінь, ніж середньостатистична людина. Часом це призводить до неприємностей для всіх навколо.

Еліс часто скаржилася на те, що її новий хлопець, Стен, геть не розуміє натяків. Якось увечері вона сказала йому:

— Гадаю, тобі сьогодні краще піти додому, а не залишатися в мене. Мені завтра дуже рано вставати.

Стен відповів:

— О, не хвилюйся, я не проти, щоб ти рано прокидалася. Власне, я, мабуть, міг би спробувати підхід «ранок — панок».

Еліс ще декілька разів натякала йому, щоб він пішов, аж доки не вимушена була сказати прямо:

— Стене, будь ласка, ти провів у мене весь тиждень, і мені дуже хочеться побути на самоті сьогодні ввечері.

— Добре… — засмутився Стен. — Чому ж ти раніше не сказала?

Нібито до цього Еліс не намагалася сказати йому саме це!

Якщо хтось постійно повторює якісь фрази й вам не зрозуміло чому (наприклад: «Нічого собі, ти подивися, як уже пізно!» або «Знаєш, у мене завтра стільки справ…»), це може бути ознакою того, що вам варто подумати про прихований зміст цих висловлювань.

Якщо слова співрозмовника спантеличують і видаються дивними, часто це означає, що треба звернути увагу на мову його тіла.

Люди без нунчі. Тип 4: Ті, хто «хизується своєю каліграфією перед Конфуцієм»

Такі люди вчиняють щось подібне до менсплейнінгу[24], хоча така поведінка й не залежить від ґендера. Коли хтось зарозуміло підкреслює свої знання про щось у присутності справжнього експерта з цієї теми, корейці використовують вислів, який можна перекласти так: «Це ніби хизуватися своєю каліграфією перед Конфуцієм». Людям цього типу настільки бракує нунчі, що вони беруться повчати співрозмовника, не подумавши спершу дізнатися, чи не розмовляють вони часом зі спеціалістом світового рівня в цій галузі.

Ось, наприклад, Німрод. На вечірці він улаштував Ніколі непрохану лекцію про те, як оперативна пам’ять комп’ю­тера впливає на швидкість роботи програм. І в цій розмові не було б нічого дивного, якби Нікола не захистила дисертацію з комп’ютерних наук у Масачусетському технологічному інституті[25] й не працювала над проектом суперкомп’ютера IBM, який переміг Гарі Каспарова в шахах.