Одержима

С т а р и й

То приходь сьогоднi до нас на збiр.

М i р i а м

(з вiдразою)

Щоб я до вас прийшла?!

Ховатися по норах вкупi з вами?

Менi при вас нема чого робити: у мене на чолi немає плями!

С т а р и й

А в кого ж є?

М i р i а м

У вас, у всiх у вас!

Усi ви допустили, щоб Месiя кривавий викуп дав за вашi душi.

I вам прийнять його було не тяжко?

Вiддячились ви, правда, хто сльозою, хто щирою до ворогiв любов'ю…

С т а р и й

Вiн сам казав нам ворогiв любити.

М i р i а м

А ви й зрадiли! так вам безпечнiше: душа врятована та й тiло не загине!

С т а р и й

(з острахом)

Хто ти така?

М i р i а м

Я? "Одержима духом"!

С т а р и й

Благай Месiю, щоб зцiлив тебе i визволив вiд того злого духа святою силою своєї кровi й тiла.

М i р i а м

Щоб визволив мене цiною кровi?

Своєї кровi? Та невже ти, дiду, гадаєш, нiби я себе цiную дорожчою, нiж чиста кров його?

Так слухай же: чи в огнянiй геєнi, чи в темрявi без краю доведеться менi навiк-вiкiв з душею пробувати, та радощi моєї не зруйнує сам князь темноти, радощi вiд того, що на менi не важить кров Месiї, що вiн її за мене не пролив анi краплини.

С т а р и й

Як могло те статись?

М i р i а м

Ненависть врятувала вiд грiха.

С т а р и й

Кого ж ненавидиш?

М i р i а м

Всiх вас, себе i свiт.

С т а р и й

За тебе теж пролита кров, та дармо, бо ти не прийняла святого дару.

М i р i а м

I не прийму! бо я не Астарот, щоб мала кров приймати в подарунок.

Непримiтно пiдходить слуга синедрiону i з ним римський преторiанець.

С л у г а

Про що говорите?

С т а р и й

(заминаючись)

Це, бачиш…

М i р i а м

Про Месiю!

С т а р и й

Зовсiм ми не про теє розмовляли.

П р е т о р i а н е ц ь

А хто ж то, дiвчино, отой Месiя?

Поки преторiанець i слуга слухають Мiрiам, старий галiлеянин ховається мiж людьми.

М i р i а м

А той, що ви недавно розп'яли, ви знаєте, вiн цар був iудейський.

Тепер вiн знов по всiй країнi пiде, бо вiн воскрес, воскрес у новiй славi!

Нехай там стережуться цар, i цезар, i весь синедрiон, пекельна рада!

П р е т о р i а н е ц ь

(хапає її за руки, киває на слугу)

А дай шнурка, ми спутаємо кiзку, щоб не брикала дуже.

М i р i а м

Що? в'язати?

(Зручно нахиляється, бере камiнь i пускає в голову слузi).

Хоч одного, та все ж покарбувала!

Її знов хапають за руки, скручують i в'яжуть. Слуга одною рукою обтирає кров, а другою помагає в'язати Мiрiам.

М i р i а м

Хотiла б я всю вашу кров пролити, вiддячити за жертву!

П р е т о р i а н е ц ь

Що ж та жертва, коли ви кажете, що вiн воскрес?

М i р i а м

Так що ж? Хiба минає все минуле?

Вiн пережив три вiчностi в три ночi, прийняв три смертi. Чи тепер, воскресши, забуде вiн страждання, зраду, смерть?

Простити може, а забути - нi!

О, будьте проклятi!

С л у г а

Хто?

М i р i а м

Всi ви! Цезар, синедрiон, i цар, i весь народ!

Тим часом на майданi гурти потайних прихильникiв Месiї зникли, а надбiгла юрба iудеїв, фарисеїв та садукеїв, почувши гомiн на майданi.

С л у г а

(кричить до народу)

Гей, слухайте, вона нас проклинає!

Г о л о с и з ю р б и

Що? Що тут? Хто ся жiнка? Що їй треба?

За що її зв'язали? Зрада? Змова?

М i р i а м

Я проклинаю вас прокльоном кровi!

С л у г а

Що суджено кленучому?

Г о л о с и в ю р б i

Камiння.

Люди набирають камiння i з диким ревом кидають на Мiрiам.

М i р i а м

Месiє! коли ти пролив за мене… хоч краплю кровi дарма… я тепер за тебе вiддаю… життя… i кров… i душу… все даремне!.. Не за щастя… не за небесне царство… нi… з любовi!

(Падає пiд градом камiння)

18/1 1901

This file was created

with BookDesigner program

[email protected]

02.07.2008