Читаем Олександр Довженко полностью

Сумуючи без роботи, Олександр Петрович хотів знову вирватися в Україну. Він пише до секретаріату Спілки письменників прохання надати йому творче відрядження на три місяці в район Каховсько-Кримського гідробудівництва: «Я пишу киносценарий. Прошлогодние мои наблюдения в период начала строительства были недостаточны. Теперь я думаю поработать в районе строительства до глубокой осени». У серпні 1952 року митець вирушає до столиці УРСР. Приїхавши на Батьківщину, Довженко милується Києвом, планує відвідати Харків, насолоджується рідними краєвидами і навіть насмілюється повірити, що колись буде тут жити. Він пише дружині: «Старые вербы и удивительно прекрасный пруд… Старики с удками сидят в челноках, а дальше за широким зеленым чистым лугом Киев на горе, весь в голубом мареве. Я подумал: может быть, и я через несколько лет буду сидеть еще здесь, вспоминая былое». Сьомого вересня у Каховці митець розпочав першу записну книжку з матеріалами до «Поеми про море». Рукописи з варіантами, чернетки, правки, ескізи, малюнки підтверджують, яку титанічну роботу проводив Олександр Довженко в період збирання матеріалу і створення літературної основи майбутнього фільму. Він зустрічався з робітниками, бригадирами, керівниками; їздив усюди, придивлявся, розпитував, занотовував… Величність задуму, широта художніх і філософських узагальнень дивували, а декого і насторожували – як усе це можна втілити в екранні образи? Усі свої фільми він створював до останнього метра, до найменших подробиць ще в сценарії – з тим, щоб усі його частини були «домірні, як в архітектурі або музиці». Численні малюнки до фільмів, портретні зарисовки майбутніх героїв, графічні пошуки мізансцен, композиції кадра, візуально-сюжетні розробки епізодів вводять нас в унікальну творчу лабораторію майстра. Не забуваймо, що Довженко був художником! Він планував намалювати весь фільм «Поема про море». Збереглися ескізи – «Хата Федорченків», «Приїзд генерала Федорченка», «Спогади про минуле», «Зрубування груші», «Чумаки їдуть з Криму», що становлять значний інтерес і як самостійні твори графічного мистецтва. У листах до дружини Олександр Довженко розповідає про людей, з якими зустрічався, про задум нового фільму, а також наголошує: «Нужно мне много здесь потрудиться». Але письменник був певен, що задуманий твір буде кіносценарієм, він пише: «По сей день я больше готов к написанию романа, чем сценария, и записи, которые я делаю, это записи большого литературного полотна еще, а не кинематографического…» На перший погляд, сумне зауваження у листі до Юлії Іполитівни: «Я буду здесь долго…», мабуть, є радісним вигуком душі, бо Олександр Петрович знову був в Україні. Нехай не назавжди, але ж надовго! Нехай він поки не знімав, але ж писав, готував матеріал для зйомок! Нехай йому треба було повертатися, але ж він уже почав обмірковувати, де вони з Юлією поселяться, приїхавши в Київ! У «Щоденнику» Довженко так описав свої враження: «Починається трудовий день… Я вийшов спозарання з дому. Щось таке чарівне в м’якому теплому повітрі, така бадьорість ласкава і легка. Перша моя думка цього раннього ранку: як добре тут, серед простих людей-трудівників, серед пісків і виноградних нив на березі широкого й глибокого Дніпра. І ніби нікуди мене не тягне. Трудивсь би тут, над рідною рікою, до кінця всіх днів моїх укупі із народом, будував би греблі з ними, лікував Дніпро, канали б рив, ставши за кермо могутніх і розумних машин. Радувався би чужій молодості, любові юнаків і юнок, їх праці, сваркам і згоді, милувався б їхніми красивими дітьми і плодами їх великих діл. І сам би зливсь із чистим потоком людських сил, творячи своє посильне діло…» У кожному записі, в кожному слові звучить захоплення красою рідної землі. Однак, милуючись красою, Довженко нібито мусив радіти її спотворенню, створенню штучного моря. Що відчував митець насправді? Чи дійсно Олександр Петрович був такий захоплений створенням штучних морів? Затопленням українських земель? Із щоденникових записів митця зрозуміло, що думки про доцільність цього не давали йому спокою. У часи ейфорії від будівництва штучних морів Олександр Довженко все міркував, чи не навмисно Хрущов пускає під воду мало не чверть України, причому найродючішої, чорноземної: «Інші греблі? Зокрема Кременчуцька? Та сама, яка повинна затопити 45 000 домів серця України? Чи потрібна вона? Чи така вже вона необхідна? Для чого вона? Для постачання запорізьких турбін? А може, плюнути нам на ці турбіни, на сії вісім тощих фараонових корів? Чи не надто дорого обійдуться сії запорізькі їхні кіловати?» (1954).

Перейти на страницу:

Похожие книги

След в океане
След в океане

Имя Александра Городницкого хорошо известно не только любителям поэзии и авторской песни, но и ученым, связанным с океанологией. В своей новой книге, автор рассказывает о детстве и юности, о том, как рождались песни, о научных экспедициях в Арктику и различные районы Мирового океана, о своих друзьях — писателях, поэтах, геологах, ученых.Это не просто мемуары — скорее, философско-лирический взгляд на мир и эпоху, попытка осмыслить недавнее прошлое, рассказать о людях, с которыми сталкивала судьба. А рассказчик Александр Городницкий великолепный, его неожиданный юмор, легкая ирония, умение подмечать детали, тонкое поэтическое восприятие окружающего делают «маленькое чудо»: мы как бы переносимся то на палубу «Крузенштерна», то на поляну Грушинского фестиваля авторской песни, оказываемся в одной компании с Юрием Визбором или Владимиром Высоцким, Натаном Эйдельманом или Давидом Самойловым.Пересказать книгу нельзя — прочитайте ее сами, и перед вами совершенно по-новому откроется человек, чьи песни знакомы с детства.Книга иллюстрирована фотографиями.

Александр Моисеевич Городницкий

Биографии и Мемуары / Документальное
The Beatles. Антология
The Beatles. Антология

Этот грандиозный проект удалось осуществить благодаря тому, что Пол Маккартни, Джордж Харрисон и Ринго Старр согласились рассказать историю своей группы специально для этой книги. Вместе с Йоко Оно Леннон они участвовали также в создании полных телевизионных и видеоверсий "Антологии Битлз" (без каких-либо купюр). Скрупулезная работа, со всеми известными источниками помогла привести в этом замечательном издании слова Джона Леннона. Более того, "Битлз" разрешили использовать в работе над книгой свои личные и общие архивы наряду с поразительными документами и памятными вещами, хранящимися у них дома и в офисах."Антология "Битлз" — удивительная книга. На каждой странице отражены личные впечатления. Битлы по очереди рассказывают о своем детстве, о том, как они стали участниками группы и прославились на весь мир как легендарная четверка — Джон, Пол, Джордж и Ринго. То и дело обращаясь к прошлому, они поведали нам удивительную историю жизни "Битлз": первые выступления, феномен популярности, музыкальные и социальные перемены, произошедшие с ними в зените славы, весь путь до самого распада группы. Книга "Антология "Битлз" представляет собой уникальное собрание фактов из истории ансамбля.В текст вплетены воспоминания тех людей, которые в тот или иной период сотрудничали с "Битлз", — администратора Нила Аспиналла, продюсера Джорджа Мартина, пресс-агента Дерека Тейлора. Это поистине взгляд изнутри, неисчерпаемый кладезь ранее не опубликованных текстовых материалов.Созданная при активном участии самих музыкантов, "Антология "Битлз" является своего рода автобиографией ансамбля. Подобно их музыке, сыгравшей важную роль в жизни нескольких поколений, этой автобиографии присущи теплота, откровенность, юмор, язвительность и смелость. Наконец-то в свет вышла подлинная история `Битлз`.

Коллектив авторов

Биографии и Мемуары / Публицистика / Искусство и Дизайн / Музыка / Прочее / Документальное