Первісна. Дорога на Тір Мінеган

— Якого безпечного віку? — озвався Келлах аб Тирнан, що нарешті опанував себе, чи, принаймні, повернув собі здатність говорити. — Про що ви… Але ні. Спершу, леді Шайно, я хотів би почути відповідь на запитання майстра Іґана. Якщо Ейрін справді відьма, то чому ви так забарилися? Де ви були п’ятнадцять років тому?

„Я була малою дитиною на Тір Мінегані,“ — подумала Шайна. — „І якраз переживала перші наслідки пробудження моєї сили.“

А вголос сказала:

— Тоді ми нічого не знали. Ніхто з нас навіть не підозрював, що в цей світ прийшла ще одна відьма.

Осудливий вираз на обличчі старого чаклуна змінився приголомшеним і трохи недовірливим.

— Нова Іскра?… Та невже?!

Саме тому Шайна й хотіла, щоб тут був присутній Іґан аб Кін, який за родом своїх занять чимало знав про відьом. Складні речі набагато легше пояснювати, коли один з твоїх співрозмовників має про них бодай загальне уявлення.

— Так, майстре, Нова Іскра. В тому сенсі, — додала Шайна вже для короля, — що досі вона не належала жодній з наших сестер. Таке трапляється, хоч і надзвичайно рідко. Востаннє Нову Іскру було виявлено ще до реліґійного розколу між Півднем та Північчю. Ми не знаємо достеменно, звідки беруться Нові Іскри — чи їх надсилають з Небес, чи вони були тут і раніше, але з якихось причин не прокинулися разом з рештою Іскор, коли на Абраді з’явилися шінанці.

Іґан аб Кін повільно кивнув:

— Тепер усе ясно. Ви просто не могли знати про Ейрін.

Король запитливо глянув на нього і з відвертим сарказмом, навіть трохи роздратовано, мовив:

— Якщо вам ясно, то просвітіть і мене. Чому це відьми не могли знати про Ейрін? Хіба вони не відчувають, коли Іскра — хай там нова чи стара — вселяється в ще не народжену дитину?

Шайні коштувало певних зусиль приховати задоволену посмішку. Її розрахунок справдився: майстер Іґан мимоволі залучився до розмови на її боці, і тепер сам мусить давати пояснення королю, який не стане сумніватися в словах свого чаклуна або шукати в них завуальовані двозначності.

— Це, государю, — тим часом заговорив Іґан аб Кін, — дуже поширена думка, але вона цілком хибна. Насправді відьми можуть лише відстежити конкретну Іскру за допомогою спеціальних чарів і визначити місцеперебування вагітної жінки, що має народити нову відьму. А для цього треба знати індивідуальні характеристики Іскри, бо інакше пошукові чари не спрацюють. Коли відьма вмирає, інші відьми легко знаходять її наступницю, оскільки часто мали справу з її Іскрою. Але Нову Іскру, незнайому їм, відстежити таким чином неможливо, навіть якщо знати про її існування.

— Це не зовсім так, — зауважила Шайна. — Коли наші попередниці дізнавалися про появу Нової Іскри — а це, на жаль, ставалося вже після загибелі дівчинки, що була її першим носієм, — вони вирушали на місце тієї сумної події і там знаходили вдосталь маґічних слідів, щоб мати змогу…

— Стривайте, стривайте! — схвильовано урвав її король. — А чому ті дівчата гинули?

— Через відсутність нагляду, коли пробуджувалась їхня Іскра, — пояснила Шайна. — З цієї причини ми й забираємо наших малих сестер відразу після народження, а не залишаємо їх у батьків, поки вони ще діти. Ейрін неабияк пощастило, що її відьомська сила залишалась пасивною. Якби вона пробудилася в дитинстві…

— А зараз?

— Небезпека вже минула, государю, — заспокійливо мовив Іґан аб Кін. — І не лише тому, що тепер тут леді Шайна. Наскільки мені відомо, коли дівчинка-відьма стає дівчиною, її Іскра набуває остаточної стійкості. — Швидкий погляд на Шайну, і та мовчазним кивком підтвердила його слова. — Тож пробудження в леді Ейрін сили радше загрожує довколишнім, аніж їй самій. Власне, саме такі дівчата, як ваша дочка, і стали першими відьмами серед давніх шінанців. Тоді ж бо ще не існувало дорослих відьом, які б подбали про безпеку своїх менших сестер… І до речі, — майстер Іґан знову поглянув на Шайну. — Я так розумію, що ви приїхали до Кардуґала, вже знаючи про Ейрін. Як ви її знайшли?

— Суто випадково. Чотири тижні тому тут проїздом побувала леді Доріс вер Мирнін, відьмачка. Південними Королівствами вона подорожувала під іншим ім’ям, але я його не запам’ятала.

— Це, мабуть, та пані з Ґулад Хамрайґу, леді Доріс вер Міраґ О’Флаґан, — припустив чаклун. — Мені ще видався підозрілим її аж надто квапливий від’їзд наступного ранку.

— Так, це була вона. Леді Доріс дуже поспішала сповістити про свою знахідку, але не поїхала до Евраха, бо кепсько переносить морські подорожі. Тому першою відьмою, яку вона зустріла, перетнувши Двар Кевандір, виявилась я. Через мене вона надіслала повідомлення найстаршим, а ті доручили мені негайно вирушати сюди. Такий самий наказ отримали ще дві сестри, що перебували найближче до Ленніру.

— Вони ще в дорозі? — запитав Келлах.

— Ні, зупинилися в Кілбані й чекають на звістку від мене.

— То вас надіслали з’ясувати ситуацію?

Шайна легко всміхнулася.

— Я сама себе надіслала. Серед них я старша.

На обличчі короля промайнуло збентеження.