Первісна. Дорога на Тір Мінеган

Фейлан ледве притлумив скрушне зітхання. Останні два тижні йому не являлись уві сні демони, і він уже почав сподіватися, що про нього забули. А даремно — навряд чи варто було розраховувати, що плата за доступ до Тиндаяру обмежиться лише участю в тій фатальній сутичці на Іхелдиройдському тракті…

Зайшовши до хижі, Фейлан виніс звідти ще один ослінчик, такий самий грубий та неоковирний, і всівся навпроти Кіннана. А той зауважив:

— Не скажу, що живеш у розкошах. Якби я знав, що ти так скромно влаштувався, приніс би тобі трохи меблів.

— Нічого. Згодом я про все подбаю, — відповів Фейлан і зразу перейшов до справи. — Отже, ти отримав нове завдання?

— Воно старе. Ан Нувінові потрібна відьма Ейрін. — Кіннан аб Мадоґ належав до тих чорних, що воліли не згадувати зайвий раз Китрайла, надаючи перевагу безособовому й узагальненому терміну „Ан Нувін“. — Вірніше, не сама вона, а її Іскра.

— А я гадав… — Фейлан осікся. Було б необачно припускати вголос, що Темний Володар міг відступитися від своїх намірів під тиском обставин. — Гадав, що треба зачекати, приспати її пильність. Нехай вона впевниться в своїй невразливості, повірить, що їй дали спокій.

— Загалом, слушна думка, — погодився Кіннан. — Але з іншого боку, її Іскра набуває дедалі більшої сили, і що довше ми чекатимемо, то важче буде з нею впоратися. Після того фіаско в трактирі від нас не стали вимагати негайних дій, бо й сама Ейрін вер Ґледіс, і відьми, що супроводжували її, були насторожі, чекали нового нападу. За логікою, ми мали б повторити спробу, поки вона ще не опанувала своєї Іскри, поки не дісталася до Тір Мінегану. Тому наша пасивна позиція в цей критичний період мусила переконати відьом, що Ан Нувін відмовився від намірів захопити Первісну.

Фейлан кивнув:

— Тепер усе зрозуміло. А я був вирішив, що Йорверт затіяв свою власну гру, бо він і словом не згадав про доручення Володаря. А треба визнати, задум гарний — хай відьми думають, що ми зацікавилися відьмаком, нехай сушать собі голови, для чого це нам потрібно.

Кіннан аб Мадоґ запитливо глянув на нього:

— Ти про що?

Вислухавши Фейланову розповідь про інсценування спроби викрадення відьмачих кузин, він похитав головою:

— Не знаю, що там робить Йорверт, але нас це точно не стосується. Коли я востаннє спілкувався з Ан Нувіном, мені ясно дали зрозуміти, що в Йорверта інше завдання, яке жодним чином не перетинається з нашим. А я маю зібрати нове темне коло — і хочу, щоб ви з Нейлом стали моїми помічниками.

Нейл аб Ільсвин, асистент на кафедрі філософії Кованхарського Університету, донедавна був одним з підлеглих Ярлаха аб Конала і брав участь у спробі захоплення Ейрін вер Ґледіс. Він належав до сімки обраних, яким було дозволено доступ до Тиндаяру.

— А що Колвин і Евріґ? — запитав Фейлан. — Чи вони з Йорвертом?

Кіннан спохмурнів.

— Обоє загинули. Вірніше, Евріґа вбито, а Колвина впокорено.

Незважаючи на спеку, що панувала на острові, Фейланові зненацька стало зимно. Він не стримався й мерзлякувато пощулився.

— Відьми їх викрили?

— Схоже, що так. Або ж вони мали дурість попастися на чомусь іншому.

— І як це сталося?

— Подробиць не знаю. Мені відомо лише, що Евріґ був у Манхайні, гостював у Колвина, коли на них напали. А в Кованхарі взагалі не чули про цю пригоду, відьми все приховали і вже цілий тиждень лицемірно ведуть пошуки Евріґа через його раптове зникнення.

— І ти досі не втік? — щиро здивувався Фейлан. — Не боїшся, що й по тебе прийдуть?

— Демон запевнив мене, що ні Евріґ, ні Колвин нікого не виказали.

Фейлан насилу стримав скептичну посмішку. Він був прихильником теорії, запропонованої ще великим Ірданом аб Бріном, відповідно до якої сім сторіч пекельних мук є не штучним випробуванням перед утіленням у демона, а об’єктивним природним процесом трансформації людської душі в демонічну сутність. На переконання Ірдана, цей процес розпочинається тієї ж миті, щойно душа потрапляє до Ан Нувіну, і супроводжується повним потьмаренням свідомості. Із творів чорних чаклунів минулого Фейлан знав, що демони аж навісніли, коли з ними заводили про це мову, тому сам не наважувався ставити такі питання, але був цілковито певен, що протягом принаймні перших десятиліть (а може, й століть) перебування в Ан Нувіні нові душі знаходяться в нестямному стані. Тож демон, із яким розмовляв Кіннан, не міг достеменно знати, що насправді трапилося з Евріґом аб Ферхаром та Колвином аб Девлахом…

— Отже, нас залишилося четверо, — підсумував Фейлан. — А якщо не рахувати Йорверта, то троє. — І це добре, додав про себе. Йорверт йому ніколи не подобався, і він не міг збагнути, що Ярлах знайшов у цьому навіженому юнакові. — Ти вже вирішив, кого ще залучити?

— Маю на оці кілька кандидатур. Нейл також запропонував своїх знайомих, і того самого я чекаю від тебе. А потім разом виберемо з них трьох найгідніших.

— Чому трьох? Чому не чотирьох? — запитав Фейлан. Як правило, чаклуни утворювали темні кола із семи осіб, за кількістю янголів, що стали на бік Китрайла, коли той кинув виклик Дивові. Втім, на Фейланову думку, це була лише красива леґенда… — Чи один уже є?