Воспоминания об этом «выдающемся» событии оставил и один из известных деятелей националистического движения Кость Панькивский, — он в «правительстве» Стецько занимал пост «заместителя министра внутренних дел». Тогда же Панькивский был назначен генеральным секретарем возглавляемой митрополитом Шептицким «Української національної ради» (УНР), а в 1942 г. стал также заместителем председателя Украинского центрального комитета (УЦК) В. Кубийовича.
Итак, Панькивский пишет: «Я довідався про те, що вже раненько 30/6 під собор св. Юра прийшов з першими німецькими частинами відділ українських добровольців-націоналістів під проводом Романа Шухевича і о. д-ра Івана Гриньоха, так званий легіон «Нахтігаль». Тільки маленька блакитно-жовта стяжечка на ремені відрізняла їх від німецьких вояків. Митрополит Шептицький, якого вони відвідали, вислухавши о. Гриньоха, якого знав як свого вихованця й кандидата на професора теології, благословив вояків і дав благословення також і для майбутнього українського уряду…
В палаті митрополита поселився знаний у Львові професор історії східної Європи університету в Кенігсберзі, галицький німець, колишній сотник Галицької армії — в той час гавптман у відділі вйськової контррозвідки — д-р Ганс Кох. Разом із Кохом гостем митрополичої палати був його співробітник д-р Р. Фель, знавець польських і українських справ, якого ми тоді не знали…
Около полудня прибули до Львова вже також перші представники ОУН в цивільному убранні: Ярослав Стецько, Євген Врецьона, Ярослав Старух і інші. Вони приїхали на автах вермахту та, зв’язавшися із своїми людьми в місті, скликали на вечір громадські збори до будинку товариства «Просвіта» на Ринку…
Ті збори, які пізніше названо «Національними зборами», викликали різні коментарі. Учасники критикували їх невідповідну обстановку — невеликі, темні кімнати, в яких блимали свічки; непідготування зборів — запрошені не знали, що має бути предметом наради; незрозумілий тоді загаловий поспіх, нервовий настрій. Участь громадянства не була велика, бо людей скликано пізно, та й вечірня пора не сприяла, тому що дозволено було ходити тільки до дев’ятої години. Все ж таки було около сотні присутніх…