Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма

Та передовсім у всіх учасників зборів, з якими я зустрічався, ті збори викликали розчарування і занепокоєння. Від передового представника ОУН, який прийшов до Львова разом з німецьким військом, проголосив «державність» та подав до відома іменування себе «головою правління», громада чекала свого роду громадського звіту про те, що зробила організація для справи за час довгих двох років, коли край мусів мовчати, та як вона розуміє своє завдання. Люди хотіли хоч приблизно знати, що несуть Україні і організація, і німці, — яку конструктивну програму та який плян конструктивного домовлення має з німцями керівництво організації. Про ці справи на зборах не було мови. Дешева революційна агітка була змістом промови голови всіх дальших прибулих до Львова промовців з проводу ОУН…

… На закінчення промовив присутній весь час на зборах гавптман д-р Ганс Кох. Його промова прозвучала дисонансом. Формою — зокрема в порівнянні з блідою мовою Стецька — вона була гарна, та за змістом своїм — хоч мала моменти українсько-патріотичні і навіть нотки вроді: «Маєте тепер Україну!» — зробила дуже прикре враження. Кох привітав присутніх із визволенням та визвав «до праці й співпраці з німецькою армією». Більш неприємно вражала своїм повчальним тоном та частина промови, що особливо не гармонізувала із виступом Стецька. Кох говорив про те, «що війна не закінчена і з усякими політичними плянами треба чекати на вирішення фюрера».

Действительно, в планы фашистских оккупантов не входило создание даже марионеточного украинского государства. Поэтому, по меткому выражению Д. Мануильского, они «ударом фашистского сапога выбросили это правительство на помойку так, как фриц выбрасывает пустую банку из-под консервов после использования всего, что в ней было».

Впрочем, на этом собрании бандеровцы ухитрились «подставить» и своих покровителей, офицеров абвера. В справке КГБ УССР для ЦК КПУ (1965 год) «О связях украинских националистов с разведывательными органами буржуазных государств и подрывной деятельности против Советского Союза» говорится: «Жертвами провокации оказались сами хозяева — немцы, что видно из показаний бывшего начальника 2 отдела штаба оккупационных войск Украины Лазарека».