Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма

В Центральном государственном архиве высших органов государственной вслати Украины хранится документ «Боротьба та діяльність ОУН під час війни». В разделе «Політичні вказівки» указывалось: «Національні меншини поділяються на а) приязні нам… б) ворожі нам — москалі, поляки, жиди…» Предлагалось «винищувати в боротьбі зокрема тих, що боронитимуть режиму; винищувати головно інтелігенцію, якої не вільно допускати до ніяких урядів, і взагалі унеможливлювати продукування інтелігенції, себто доступ до шкіл і т. д. Напр., т. зв. польських селян асимілювати, усвідомлюючи їм, що вони українці, тільки латинського обряду… Проводирів нищити, жидів ізолювати, поусувати з урядів, щоб уникнути саботажу, тим більше москалів і поляків. Наша влада повинна бути страшна для її противників. Терор для чужинців-ворогів і своїх зрадників». В брошюре ОУН «Нація як спеціес» указывалось: «Право до української землі, українського імені і української ідеї мають тільки українці… Мішані подружжя поборюємо і мусимо знищити можливість їх повстання. Сам факт їх існування чи творіння вважаємо злочином національної зради».

Исследователи ОУН-УПА Д. Веденеев и Г. Быструхин в своей книге «Повстанська розвідка діє точно і відважно. Документальна спадщина підрозділів спеціального призначення ОУН та УПА. 1940—1950-ті роки» приводят документ — специальную инструкцию для «Украинской полиции» — «Української служби безпеки» (1940 год—22 июня 1941 года). В структуре будущей полиции, создававшейся оуновцами на оккупированных гитлеровцами землях Украины, предусматривалось организовать в составе разведывательно-следственных отделов специальное «коммунистически-жидовское» направление. Инструкция обязывала полицейских: провести регистрацию «жидовского» населения; завести архив «коммунистически-жидовской» деятельности; захватить все политические архивы; провести регистрацию всех чужаков, «москалей», поляков, французов, чехов и всех других, которые могли бы сотрудничать с врагом.

С началом немецкой оккупации и приходом во Львов эмиссара Бандеры, Клымива-Легенды, по всему городу были развешены воззвания, в которых значилось: «Народе! Знай! Москва, Польша, Мадяри, Жидва — це твої вороги. Нищ їх! Ляхiв, жидiв, комунiстiв знищуй без милосердя!» Несмотря на конфликт между бандеровцами и мельниковцами, в вопросе уничтожения евреев они были единодушны. Через несколько дней появилось воззвание Андрея Мельника: «Смерть жидівським прихвостням — коммунобільшовикам!»

И начали уничтожать — без милосердия! Согласно сведениям, приведенным авторами «Энциклопедии Холокоста», из 2,7 миллиона евреев, проживавших на территории Украины до войны, оккупантами и их пособниками за время войны было уничтожено примерно 1,55 миллиона человек, включая 50 тысяч из других государств (Молдавии, Венгрии, Румынии).

Наибольшее количество жертв Холокоста приходится на Западную Украину — 977 тысяч человек. В том числе, Львовская область — 260 тысяч, Закарпатская — 125 тысяч, Дрогобычская — 120 тысяч, Тернопольская — 125 тысяч, Черновицкая область — 102 тысячи человек.