Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма

А вот свидетельство М. Шевчук, очевидицы погрома, организованного местными националиствами в г. Бориславе: «Здичавілий натовп… одного липневого дня 1941 року виплеснув на центральну вулицю Борислава, щоб знищити людей тільки за те, що ці нещасні — єврейської нації. Ця картина й досі стоїть у мене перед очима: звірі в людській подобі, а ними були бандити-молодики як з Борислава, так і з найближчих сіл, — близько 200 чоловік, трьохметровими жердками били людей, зігнаних на дорогу поблизу нашого Барабського мосту по Панській вулиці. Приречених було не менше 500… Така ось вона, правда про перший єврейський погром в Бориславі, який був організований без участі фашистів-окупантів… Перший погром був стихійний і здійснений своїми ж місцевими».

Свидетель В. Заречный показал: «Кінець серпня 1941 року… Я дивився, як українська поліція гнала з боку Журавного чи Жидачова близько 300 євреїв. Це були в основному старики, жінки і маленькі діти. Вони несли в мішках і вузлах свої пожитки. Багато жінок з немовлятами на руках. З колони доносився жіночий плач, стогони змучених людей. Колона наблизилась до ріки. Люди просили поліцейських випити ковток води, але ті були невмолимі. На околиці села відбулась зміна конвоїрів. Колону взяли під охорону поліцейські з нашого села. Людям дозволили на кілька хвилин присісти. Поряд були колгоспні городи, де росли морква і буряки. Діти і частина дорослих кинулись туди. В хід пішли кулаки, палки і приклади гвинтівок. Зазвучали нестерпні крики. Я відвернувся і побіг, щоб бути якнайдалі від цих жахів. Через два чи три дні я опинився в райцентрі. Вулиця Радянська, де жило єврейське населення, була схожа на поле жорстокої битви. Вікна і двері вибиті, а в кількох будинках їх вже встигли познімати і вкрасти. Квартири були пограбовані, тільки шматки паперу і черепки лежали на тротуарах».

Еще свидетельство — польского католического священика Винцента Урбана: «Головне гетто для підльвівського єврейського населення містилося в Яричеві Новому… Євреїв з Яричівського гетто постріляли українці в недалекому лісі під німецьким наглядом. Українська поліція постріляла теж білецьких євреїв на Лисій Горі…»

В селе Косив на Тернопольщине украинский националист П. Семцив с прибытием немцев организовал «революционный комитет», собрал жителей села и призвал уничтожить всех евреев. В ночь с 7 на 8 июля 1941 года группа бандитов ворвалась в еврейские дома и убила 25 человек. 8 июля националисты совершили облаву на тех, кто скрывался. Пойманных доставляли в сельскую управу, затем вели в конюшню, где зверски убивали. Тогда были убиты еще 50 местных евреев.