Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма

Я відвідав Шептицького, не пам’ятаю, на другий чи на третій день. Це була висока на зріст, огрядна людина з кокетливо підстриженою бородою, на цілу голову вища за мене, у вбранні католицького чи то монаха, чи то ксьондза. Мене зразу ж вразила його рухливість, енергійність. Він закидав мене запитаннями. Говорив він поганою українською мовою, пересипаючи її полонізмами і латинізмами. Найбільш часто митрополит вживав, очевидно, своє улюблене слово «квестія». Його цікавило все: і настрої різних верств населення України в зв’язку з поваленням царату в Росії, і національна відбудова України, і церковні справи, і навіть військові. Пригадую, мені довелося докласти чимало зусиль, щоб спрямувати бесіду в річище церковної проблеми…

Шептицький з запалом розвивав ідею з’єднання української православної церкви з католицькою в сучасних умовах. Він запевняв, що в цій справі Ватікан піде так далеко, наскільки це буде потрібно. «Більш як триста років справа з’єднання наших церков не тільки була і є головним предметом найповажніших дослідів наших учених, — говорив уніатський митрополит, — а й найпалкішим прагненням греко-католиків»…

Вислухавши всі аргументи Шептицького, я щиро йому сказав, що як історик мушу розчарувати його. З’єднання церков — це значить унія з Римом. Ніколи українська людність навіть слухати про унію не схоче. Унія — це цілий період історії нашого народу, період страшний, повний крові, страждань, прокльонів і сліз народних. Того, хто підніме гасло злуки з Римом, народ змете і заплямує. Полишимо цю тему.

Митрополит скипів од моєї відповіді. Зірвавшись з крісла, накинувся на мене, але, ніби схаменувшись, заспокійливо сказав: «Забудьте все, що ми давно забули і не бажаємо згадувати. Дійте в інтересах майбутнього. Зрозумійте, для державного відродження України необхідна національна єдність, а для єдності національної конче потрібна єдність релігійна. Будучина українського народу в злуці із Заходом, з західно-християнською культурою. Прилучити український народ до християнської культури може тільки релігійний зв’язок із Заходом — з’єднання з Римом!..

Поривайте з московитами. Будьте єдиними із здоровими колами Росії в поборюванні анархії, безвір’я і злочинності в народі, але самостійно прямуйте на Захід. На цьому шляху ви завжди знайдете повне розуміння з нашого боку, добру пораду, всіляку підтримку і наше благословення…»

Такі бесіди митрополит провів не лише зі мною, а й з багатьма членами Центральної Ради».