Читаем Пешки в чужой игре. Тайная история украинского национализма полностью

Дорогою ціною жертв і крові заплатило населення Закарпатської області за цю «спілку» з фашистською Німеччиною. Здавалося б, що одержана лекція по політиці співпраці повинна була дечому навчити. Та нічого не навчила. Таку саму «політику» продемонстрували українські емігрантські партії і напередодні війни німців з панською Польщею. А результат? На загарбаній від панської Польщі території гітлерівський уряд великодушно дозволив українцям організувати українські допомогові комітети на чолі з відомим німецьким вислужником Кубійовичем, на яких поклав завдання вербувати робочу силу для воєнної промисловості Німеччини.

Ще гірше скінчилась співпраця з фашистською Німеччиною напередодні війни з СРСР. Все це добре відомо всім вам за кордоном і нам на Україні. Німці принесли на Україну, та взагалі, де тільки вони пройшли, найжорстокіше поневолення і рабство, яке тільки знала історія. В своїй расистській зарозумілості та в запамороченні від перших успіхів гітлерівські поневолювачі не пощадили навіть своїх бувших прихильників і т. зв. союзників з націоналістичних кіл. Одних кинула гітлерівці в тюрми, як тільки вони наважалися висловити своє незадоволення колоніальною політикою німецько-фашистського уряду, а других просто помордували і постріляли.

На прикладі «союзу» з німецьким фашизмом яскраво видно, до яких страшних наслідків може такий «союз» привести, яких важких ран може нанести своєму власному народу, орієнтуючись на чужу допомогу, на чужу силу. Такий болючий дослід у минулому повинен, здавалося б, назавжди відібрати бажання у всякої еміграції, у всякої політичної партії йти на чергову співпрацю з чорними антирадянськими силами, з новими «союзниками». Та так, на жаль, це є. Сучасна українська еміграція, її різні політичні партії в своїй антирадянській діяльності знову находять для себе «союзника» проти т. зв. спільного ворога — комунізму, цим разом в особі імперіалістів США і їх союзників по воєнних блоках.

Немає сумніву, що американським і іншим імперіалістам дуже вигідно користати з послуг таких емігрантських кіл і навіть чимсь їм допомагати. Але чи вигідно це вам самим, українські емігранти?

Та ж за їх незначну матеріальну підтримку вам приходиться добирати шпигунів, яких ви засилаєте на Україну для антирадянської діяльності.

На підтвердження цього хочу привести приклад, коли представники ЗП УГВР, в особі Лебедя, Грнньоха, Ребет та інших за допомогою американської розвідки в травні 1951 року підготували і заслали американським літаком на Україну емісара Охримовича із спеціальним завданням до ОУН на Україні.

Деякі націоналістичні партії за кордоном, щоб підняти свою важкість в очах матеріалістичних кругів і серед рядової еміграції, ще й тепер покликаються на свої зв’язки з підпіллям на Україні.

В своїх пресових органах вони ложно інформують еміграцію про діяльність підпільних організацій на Україні і т. п. Все це свідомий обман.

Мені, бувшому провіднику ОУН на українських землях, Головнокомандуючому УПА, Генеральному секретарю УГВР, який весь час перебуває на рідних землях, очевидно, краще знати, чи є підпілля на Україні, чи його немає. Я вважаю своїм обов’язком заявити перед лицем всієї української еміграції за кордоном, що вже багато років тому підпілля на Україні не стало, і сьогодні, — я підкреслюю з повною відвертістю, — для його виникнення немає жодного грунту.

Я щиро бажаю, щоб ви, дорогі мої земляки і друзі, зрозуміли цю істину і зробили з цього належні висновки. Боротьба не іграшка, не спортивні вправи, і вона не може бути самоціллю, поскільки за неї доводиться платити найдорожчим для людини — життям.

Антирадянська діяльність українських націоналістів за кордоном приречена на провал, бо немає сьогодні таких сил за кордоном, ні тим більше всередині Радянського Союзу, що могли б в якій-небудь мірі насильно змінити існуючий суспільно-політичний лад в СРСР, чи тільки в одній з радянських республік.

Український народ, як і інші народи СРСР і країн народної демократії, всяку спробу повернення до старих порядків зустрінне вороже і буде всіма засобами захищати те, що йому дала Радянська влада.

Спроби активізувати підривну діяльність всередині СРСР при допомозі засланих для цієї цілі осіб кінчаються і в дальшому будуть кінчатися тільки провалом. Про це яскраво свідчить випадок з американськими літаками, про шо вам відомо з радянської та чужинецької преси. Неусвідомлення цих фактів веде еміграцію до трагічних помилок, які, в свою чергу, приводять до ще трагічних наслідків.

Друзі! Не зв’язуйтесь ні з якою діяльністю проти нашого народу, не дозволяйте себе далі обманювати і використовувати в чужих для вас самих і вашого народу інтересах. Всю свою діяльність на еміграції спрямовуйте на те, щоб не закривати собі шлях на батьківщину.

Зі щирим привітом і повагою B. Кук

1960 р.

До членів і симпатиків ОУН та до всіх українців, які живуть поза межами рідної землі

Перейти на страницу:

Все книги серии Битва за Украину

Последнее прибежище
Последнее прибежище

Автор данной книги Сергей Аксененко — главный редактор Киевского интеллектуального журнала «Время Z», писатель, член Союза журналистов Украины, народный депутат Украины второго созыва. Он уже много лет в своих статьях и выступлениях борется с украинским национализмом и олигархами на Украине. Один из основных персонажей книги — Игорь Коломойский, второй по богатству человек на Украине, чье состояние оценивается в $3, 645 млрд. Он контролирует банковский сектор, нефтехимию, металлургию, пищевую промышленность, агросектор, авиаперевозки, спорт, и медиа. Сергей Аксененко рассказывает, почему Коломойский поддерживает махровое националистическое движение на Украине, зачем ему, этническому еврею, нужна идеология Степана Бандеры, построенная, в том числе, на яром антисемитизме. С другой стороны, автор отвечает на вопросы, почему украинские националисты так охотно идут на союз с олигархами, подобными Коломойскому, в чем состоит их стратегическая цель, какое государство они хотят построить на украинской земле. Книга содержит эксклюзивные материалы о деятельности украинских «национал-олигархов», — не удивительно, что ее автор сейчас преследуется правящим режимом Украины и вынужден скрываться.

Сергей Иванович Аксененко , Сергей Иванович Аксёненко

Публицистика / Документальное
Кровь Донбасса
Кровь Донбасса

Автор этой книги - известный украинский журналист Журналист, который сделал свой выбор, и сегодня он не совпадает с выбором официальных киевских властей, дома у Андрея Манчука проходят обыски, а сам он вынужден скрываться от украинского «правосудия» Дело в том, что помимо журналистской деятельности автор еще и активист движения «Боротьба», которое с самого начала украинских событий выступило против олигархического «майдана», а затем заняло жесткую позицию защиты жителей Донбасса от карателей киевской хунты. Среди антифашистов - участников «Боротьбы» есть и те, кто погиб в одесском Доме профсоюзовВ своем расследовании, написанном от первого лица, Манчук, прекрасно знакомый изнутри с украинской политикой, рассказывает всю историю украинского противостояния, от первых митингов на майдане Независимости до несдающегося Славянска Автор отлично знает подноготную событий, лично знаком со многими их участниками Его наблюдения и выводы в корне противоречат не только тому, что говорят «майданные» СМИ, но и заметно отличаются и оттого, чем кормит россиян наша официальная пропагандаЭта книга незаменима для всех, кто хочет вдумчиво и детально разобраться в украинской ситуации, не становясь жертвой профессиональных агитаторов

Андрей Аркадьевич Манчук , Андрей Манчук

Публицистика / Документальное

Похожие книги