Пісні далекої Землі

— Ви ж розумієте, що Брант пожартував. Бо той проект розраховано на довгі роки з надто приблизними термінами виконання. Якщо Олімпійський льодовий стадіон дійсно буде споруджено тут, тоді доведеться весь проект модифікувати — на краще, як у нас переважно вважають. Звичайно, північани воліли б мати його на своєму острові, — гадають, що Першої Висадки нам вистачить і так.

Келдор про себе захихотів: він добре знав про це застаріле суперництво між двома островами.

— А що — хіба ні? Особливо зараз, коли маєте нас як додатковий атракціон. Вам не слід бути надміру пожадливими.

Вони вже настільки знали — й полюбляли — одне одного, що з однаковою безсторонністю могли собі дозволяти жарти, які торкалися і Таласси, і «Магеллана». І секретів поміж ними вже не було також: вони могли відверто говорити про Лорена та Бранта, і нарешті Мозес Келдор відчув, що може розповідати про Землю.

— …О, я забув лік моїм різноманітним земним службам, Міріссо, — та й більшість із них зовсім не були такі важливі. Найдовше мені довелось бути професором політичних наук у Кембріджі, Марс. І ти не можеш собі уявити, скільки це приносило плутанини, бо існував старіший університет у Кембріджі, Масс.48. І ще старіший за нього — в Кембріджі англійському.

Та під кінець ми з Евелін дедалі глибше втягувалися в соціальні проблеми тогодення, пов’язані з плануванням Остаточного Від’їзду. Здавалося, я маю певні… ну, ораторські здібності, і зможу допомогти людям зустріти майбутнє вічнавіч.

Однак ми насправді ніколи не вірили, що Кінець настане за наших часів, — та й хто б міг у таке повірити?! І якби хтось колись мені сказав, що покину Землю й усе, що любив…

Від налинулих почуттів, йому скривило обличчя, і Мірісса співчутливо мовчала, очікуючи, доки знов до нього повернеться самовладання. Було так багато запитань, які хотіла б йому поставити, що на всі відповіді не вистачило б цілого життя; а в її розпорядженні був лише рік перед тим, як «Магеллан» знов порине в міжзоряний простір.

— Коли сказали, що потребують мене, я вжив усіх своїх здібностей філософа та диспутанта, щоб переконати їх у власній неправоті: я був надто старий; усі мої знання накопичено в банках пам’яті; інші з цим завданням упоралися б краще… крім справжньої причини.

Кінець кінцем Евелін вирішила за мене; справді, Міріссо, в деяких відношеннях жінки набагато сильніші за чоловіків — але навіщо я говорю це тобі?

Її останнє послання до мене містило таке: «Вони потребують тебе. Ми провели разом сорок років — тепер ще лишається місяць. Я відпускаю тебе з любов’ю. Не намагайся шукати мене».

І коли ми покидали Сонячну систему, я все думав, що так і не дізнаюся, чи бачила вона кінець Землі.

25. Скорп

Він уже бачив Бранта роздягненим, коли разом брали участь у тій пам’ятній поїздці на човні, але ніколи не уявляв собі, наскільки грізні в цього молодика м’язи. Хоч Лорен завжди добре піклувався про власне тіло, він майже не мав можливості для гімнастичних вправ чи спорту після того, як покинув Землю. Брант, натомість, і дня, мабуть, не проводив без виснажливих фізичних тренувань — і це було видно. Лорен проти нього не мав зовсім ніяких шансів, якщо тільки не вдасться до одного з перевірених бойових єдиноборств старої Землі — з котрих жодним він, утім, ніколи не володів.

Вся ця витівка була вкрай сміховинна. Он там уже чути безглуздий регіт його колегофіцерів. А от і капітан Бей з секундоміром у руці. І поряд — Мірісса з якимсь наче самовдоволеним виразом обличчя.

— …два… один… нуль… Почали! — скомандував капітан. Брант кинувся на нього блискавкою, мов кобра на здобич. Лорен намагався уникнути цієї шаленої атаки, але на свій жах виявив, що не контролює власне тіло. Час, здавалось, уповільнює свій плин… Його ноги були наче свинцеві й відмовлялися підкорятись… Отот він втратить не лише Міріссу, а й свою чоловічу гідність…

Цієї миті, на щастя, він прокинувся, але сон ще довго його непокоїв. Хоч витоки сну були очевидні, від цього стурбованість не зменшувалась. Чи слід розповісти, що йому приснилося, Міріссі, думав він.

Брантові напевно не розповість. Той ставився до нього дружньо, як і раніш, але тепер у його товаристві Лорен почувався ніяково. Втім, цього дня вони таки мають зустрітися, і, якщо Лорен не помиляється, розмовлятимуть про річ куди важливішу, ніж їхні особисті стосунки.

Він насилу міг дочекатися, щоб поглянути на Брантову реакцію, коли той побачить несподіваного гостя, що завітав до них уночі.

Бетоноване русло каналу, яким морська вода надходила до морозильної фабрики, було завдовжки сто метрів і закінчувалось круглим басейном місткістю якраз на одну «сніжинку». Оскільки чистий лід як будівельний матеріал мав посередні властивості, необхідно було його зміцнювати, і довгі низки водоростей з Великих Східних Прерій становили дешеву й зручну арматуру. Заморожена суміш, яку жартома іменували льодобетоном, була вже досить міцна, щоб не поповзти, мов той льодовик, за ті тижні та місяці, коли «Магеллан» прискорятиметься.

— Ось він.