Подорожі філософа під кепом

Машиніст Кулбаєв весело і звисока посміхався, він бував у Ленінграді.

Але Кинджагалиєв, слюсар по монтажу, і не думав усміхатися, його теж зацікавило, яка така насправді Росія?

Бесангалей замовк. У темряві, за кибиткою, молоко дзвеніло об дійницю.

З якоюсь дивною ніжністю хтось із нас почав розповідати, яка природа в Росії. В Росії багато рік, великих рік із бистрою водою, дуже багато озер, величезних озер, більших за сори, і по всіх ріках та озерах – свіжа солодка вода, зовсім без солі, її можна пити.

Скрізь ростуть ліси. Дерево буває таке заввишки, як бурова, воно повне соку, по ньому листя, свіже, зелене листя, і от ліс – це отара дерев, мільйони дерев, цілий степ, укритий деревами.

У Росії ідуть дощі, багато дощів, довгі дощі, і от через усе літо скрізь росте зелена трава, стільки трави, що худоба не може всю її з'їсти, люди, гуляючи під деревами, лягають на траву і лежать на ній у тіні. Що таке тінь? Це така прохолода під деревом, великі цятки весни, серед гарячого літа в Росії, у тіні буває так, як у кибитці – нема сонця.

Крім білої й жовтої землі, там є зовсім чорна земля, ніхто не поливає її, качаючи з ріки воду, її зрошують дощі, вона родить прекрасну пшеницю і солодкий буряк, з буряка просто варять цукор, мільйони тонн цукру для всього Союзу, для Казакстана.

Бурильник покачав головою. Це вже було занадто. Він ввічливо слухав, але було чудно: як то цукру може бути більше, ніж нафти? Кинджагалиєв теж мовчав. Казан кипів, за кибиткою молоко дзвеніло об дійницю.

– Все це правда, – сказав Кулбаєв, що бував у Ленінграді. – Я сам бачив це! – швидко додав він казакською мовою. – Але скажи, Бесангалей, чом це твоя одинока жінка так довго доїть твою одиноку корову? Вона добуває з неї молоко, як ти добуваєш з землі нафту!

Бесангалей не відповів. Він уважно подивився в казан, витяг вилкою кусень м'яса на пробу. Але його хитре ліве око неодривно стежило за гістьми. Гості посміхалися дружньо, тоді Бесангалей признався, що в нього аж дві корови. Він зроду був бідак (машиністи кивнули, стверджуючи це), він чесний ро­бітник, і радянська влада хоче, щоб він жив добре.

Подоївши корів, жінка Бесангалея увійшла в кибитку. Вона дістала довженний, широченний міхур з вер­блюдячої шиї, повний чудесного кислого молока – айрану.

XVIII

Бурові партизани. Джексонівські болти в кишені. Парторг з ДВК. Помилка парторга з ДВК. Жінка майстра Гусєва. Мрії про женщин з Аргентіни або про дівчину з Нагасаки. Най­цікавіший спір.

Глибокої ночі ми повернулися в присілок. На площі ми знов зустріли Макарова, тепер він повертався з силової, у тиші чутно було, як рівно й спокійно, без стукоту, туркотів тепер мотор.

Зненацька в тишу півночі, неначе хитаючись, вдер­лися розхристані веселі звуки: жіночий голос, сміли­віший, ніж чекаєш від жінки, співав під гітару, роз­в'язну, розбещену, розладжену. Двері до однієї з квар­тир були відчинені навстіж, там було світло, там гу­ляли. То була сімейна гулянка в бурового майстра Смірнова і машиніста Арсентьєва.

Майстер Смірнов і машиніст Арсентьєв – «бурові партизани». Бурові партизани працюють досконально і швидко, але якості й швидкості вони досягають своєрідними методами. У них дуже довгі пальці.

Звичайно ж це абсолютно чесні люди. Ніхто з них не візьме для себе ані гвинтика. Але буровий партизан не вважає за гріх тягати на свою бурову чуже устатковання. Знайомство, блат, приятельський випивон уживаються для того, щоб накопичити на своїй буровій запаси потрібних речей і працювати завжди без простоїв.

У бурового партизана під дошками завжди сховані два запасні елеватори, він працює завжди новим роторним ланцюгом. У нього є зверхкомплектні долота, він десь має два кіло джексонівських болтів,[256] хоча в нього поставлено новий ремінь і ще один новий ремінь він приховав про всякий випадок.

Нам уперше довелося побачити такого пірата на одній з бурових у Доссорі. На літучих зборах з участю нормувальника бурильник і робітники протестували проти ущільнення строків. Устатковання, мовляв, старе, роторний ланцюг рветься щопівгодини, ремінь відслужив, джексонівських болтів для ремонту ременя немає, техснаб обіцяє і не дає.

І от виступив майстер із сусідньої бурової. Спокійно і уїдливо він доводив, що в нього не буває простоїв. Промова його справила вражіння, аж от старий бурильник, з одчаєм махнувши рукою, виклав останній аргумент.

– Ланцюг у тебе новий? Новий ремінь, що ти взяв у техснабі для нашої бурової, де? Де він, цей ремінь? Де двісті п'ятдесят джексонівських болтів, які ти одержав на всі бурові? Ти нам давав по одному болту на бурову, і то треба було по півгодини канючити!

Бурильник підійшов до майстра і що мав сили ляснув його по кишені піджака. В кишені дзенькнуло – вона ущерть була повна джексонівськими болтами.