Читаем Подорожі філософа під кепом полностью

Ця промова із дзенькотом болтів справила ще більше вражіння. Про це дізналась парторг, енергійна женщина, що недавно приїхала з ДВК. Сівши на коня, вона об'їздила всі склади, побувала на всіх бурових, перевірила все устатковання, знайшла все, що треба, приборкала бурових піратів, примусила їх розлучитись із награбованим добром. Бурильник одержав новий ланцюг, новий ремінь, законну частину болтів. Здавалося, справа вирішена. Але це тільки здавалося. Коли Лаврентьєв довідався про цю історію, обличчя його нахмарилось.

– Глибина в його була яка? Триста метрів? На триста метрів ми буримо старим ланцюгом. А от коли він дійде до тисячі, коли насправді буде потрібний новий ланцюг, його не буде. Я не дам.

– У тебе рветься ланцюг? Обдивись, викинь усі надтріснуті ролики, перевір, чи на всіх ланках є шпильки. І будеш бурити!

Немає джексонівських болтів. Я цілі роки в вічі не бачив джексонівських болтів. Порвався ремінь – наклади платівку, скріпи на заклепках, буде держати як на болтах – п'ять хвилин зайвої роботи.

І парторг зробила помилку, – це потурання ледарям. Кожний дурень може бурити новим устаткованням!

Отже Смірнов і Арсентьєв гуляли. Гітара надсаджувалась. Жінка майстра Гусєва, вродлива моторна женщина, співала поспіль усі романси від любові біля каміна до Маші біля самовара. Сам Гусєв допивав стопку.

Ми стояли осторонь у глибокій темряві і розмовляли пошепки, до нас беззвучно підійшов Макаров. Надсаджувалась гітара.

Раптом Смірнов узяв під руку Арсентьєва і вийшов з хати. Вони були хмільні, в тому стані, коли люди прагнуть забути будні, діла, уявити себе як на картині серед женщин Аргентіни, чи з дівчиною з Нагасаки.

Тоді вертається молодість, женщини стають ближчі, боязкий робиться сміливим, сміливий почуває в собі нечувану силу, людина живе, як у любовному романі. Куріли й тлілися здоровенні махорочні цигарки. Маленький білявенький Арсентьєв задумливо утупивсь у землю, струсонувсь і почався безконечний, азартний, мрійний спір про буріння, про нафту, про соляні куполи, про нові родовища.

Підтанцьовуючи, терзаючи гітару, вийшла жінка Гусєва кликати їх у хату, брала під руку, заглядала в вічі, співала, сердилась, посміхалась, манила, але бурильники не могли спинитися. Вона покликала на поміч Гусєва, Гусєв узяв був розмовців за плечі, але, раптом зрозумівши, в чому справа, сам почав сперечатися з таким самим пристрасним самозабуттям.

XIX

Ще один спір. Найдужча пристрасть. Питання про вигоду. Мрія слюсаря Архіпова. Подорожі Пахоленка. Купання майстра Спіріна. Промисел Доссор.

За місяць перед тим нам привелося бути на іменинах молодого робітника в Доссорі. Коли голоси поробилися голосніші й верескливіші, коли були проспівані всі пісні і в жінок почали блищати очі, коли мусили початись потиски рук, потаємні втечі вдвох на ґанок, дикі сцени ревності і істеричні ридання, так само несподівано і нестримно розпочався спір про нафту. Збившись докупи, жінки співали самі, силкуючись заглушити спір, рвали струни над самим вухом розмовців і все надаремно. Іменини були зіпсовані для них, про них забули.

Нафтовики – зовсім особливий народ. Вони де в чому подібні до шукачів золота. Геологія, гравіметрична і сейсмічна розвідка зробили колосальний прогрес, але й досі в бурінні на нафту єсть риск, єсть інтуіція, єсть щастя.

Є пристрасть, жадоба до нафти, от як є жадоба золота. Це не американський ажіотаж, при якому важно тільки спродати акції, хоча б інсценувавши фонтан, ні, це – безкорисна, романтична любов радянського робітника до своєї, країни, до своєї Емби.

Адже бурильникові легше і зручніше бурити суху скважину, ніж нафтову: менше риску, менше мороки з геологами, а заробіток бурильника саме залежить від скорості проходки. Так пояснив нам один з техніків, завідувач групи буріння. Через два тижні він знов приїхав до Гур'єва, він був чорний, як хмара. Він одержав щось із тисячу карбованців за дотермінове закінчення скважини номер сто п'ятдесят шість. Але скважина, виявилося, була суха, і він приїхав блідий, неголений, розтерзаний. Надвечір він, здається, напився і, кажуть, плакав.

Той самий старий слюсар Архіпов колись із хворобливою страстністю доводив, що на Ембі є нафта, велика нафта, крім Кос Чагила на Кул Сарах, Кзил Кудукові на Кзил Кала.[257] Добували ж капіталісти нафту тільки на Доссорі, це ж Лаврентьєв знайшов нафту на Искине, на Байчунасі, на Кос Чагилі.

Голос старого слюсаря тремтів. Ех, якби всю поколоти Ембу скважинами, от як поколоте Баку, тут було б стільки ж, було б більше нафти, ніж в Азербайджані!

Нафтовики – особливий народ. Найстрашніший гріх для них – це байдужість. Інженерові Сисоєві не можуть простити не те, що він любить м'ясо і що він тюхтій, а те, що він виїздить у відпустку перед цементуванням скважини, що він байдужий до нафти.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Тропою испытаний. Смерть меня подождет
Тропою испытаний. Смерть меня подождет

Григорий Анисимович Федосеев (1899–1968) писал о дальневосточных краях, прилегающих к Охотскому морю, с полным знанием дела: он сам много лет работал там в геодезических экспедициях, постепенно заполнявших белые пятна на карте Советского Союза. Среди опасностей и испытаний, которыми богата судьба путешественника-исследователя, особенно ярко проявляются характеры людей. В тайге или заболоченной тундре нельзя работать и жить вполсилы — суровая природа не прощает ошибок и слабостей. Одним из наиболее обаятельных персонажей Федосеева стал Улукиткан («бельчонок» в переводе с эвенкийского) — Семен Григорьевич Трифонов. Старик не раз сопровождал геодезистов в качестве проводника, учил понимать и чувствовать природу, ведь «мать дает жизнь, годы — мудрость». Писатель на страницах своих книг щедро делится этой вековой, выстраданной мудростью северян. В книгу вошли самые известные произведения писателя: «Тропою испытаний», «Смерть меня подождет», «Злой дух Ямбуя» и «Последний костер».

Григорий Анисимович Федосеев

Приключения / Путешествия и география / Советская классическая проза / Современная русская и зарубежная проза
100 великих пиратов
100 великих пиратов

Фрэнсис Дрейк, Генри Морган, Жан Бар, Питер Хейн, Пьер Лемуан д'Ибервиль, Пол Джонс, Томас Кавендиш, Оливер ван Ноорт, Уильям Дампир, Вудс Роджерс, Эдвард Ингленд, Бартоломью Робертс, Эсташ, граф Камберленд, шевалье де Фонтенэ, Джордж Ансон…Очередная книга серии знакомит читателей с самыми известными пиратами, корсарами и флибустьерами, чьи похождения на просторах «семи морей» оставили заметный след в мировой истории. В книге рассказывается не только об отпетых негодях и висельниках, но и о бесстрашных «морских партизанах», ставших прославленными флотоводцами и даже национальными героями Франции, Британии, США и Канады. Имена некоторых из них хорошо известны любителям приключенческой литературы.

Виктор Кимович Губарев

Приключения / История / Путешествия и география / Энциклопедии / Словари и Энциклопедии