Подорожі філософа під кепом

Ах, згляньтеся, благатимете ви
І поцілуєте бійцям запилені халяви
І кульбаба гойдатиме в траві
Без голови стебло – укошене в отаві.

Ах, згляньтеся. О, жаль! О, жаль! О, жаль!

Все віддамо – лиш подаруйте волю.
– Ю бет ай шел! – погодиться коваль
І розстріляє вас на гольфовому полі.

З машинами ж управимось сами,

Сами зробили – сами пустимо у хід.
– Машини радо нас послухають, і ми
Новий обточимо і вишліфуєм світ.

Гай Сергійович Шайба підвів голову зі схрещених рук і глянув перед собою. Величезне море стола, немов парусами, усіяне було паперами. Це були малі торговельні бриги з замовленнями на залізні штаби, поштові фрегати з негайними наказами, корвети з воєнізаційними намірами, театральні баржі, загружені мандрівними трупами, рибальські шкуни з оселедцями й судаками в маринаді для робітничої кооперації – це була неоглядна фльота паперових парусів, що припливла в порт завкомівського стола, над яким високо маячив Гай Сергійович Шайба.

Ще було півтемно, але вже набилося людей. Майстер другої домни зарізав шихту – в коксі процент попільности – в збірному цеху монтер Іллін пустив англійський стругальний варстат – спеціяльна комісія з спеціялістів дурно два місяці проїдалася коло того варстата – дайте мені довідку, що працював слюсарем другого розряду, – як живеш, Шайбо, приходь сьогодні, буде що й до чого – котись, Гришко, не заважай, а то викину під три чорти за вікно – о третій годині повертається культбриґада з села, щоб була трибуна – оркестра – щоб сповістили по цехах – мітинґ, – там же щоб доповідач про папу римського – як не буде трибуни за чверть на третю... словом, щоб, баста – летучу нараду про культкерівництво в електричному цеху – сідайте, браття, нате вам десять хвилин – вигрібай факти – хто говорить – голова робкоопу? – Шайба, – коли ти будеш годувати робочих шрапнелем і возити хліб на м’ясних підводах, я тобі розкажу в деталях, куди ти завтра поїдеш і яким поїздом – збиральниця Кроніха Олена прохає заплатити за надурочне – виплатити, – твого чоловіка й сина я розстріляв тут на землі – але ти, бабо, робітниця і працюєш чесно.

О! В механічному, в револьверному верстаті знайшли шабер [113] між шестернями – братця, обміркуйте культкерівництво в електричному без мене – та, козацтво, зараз повернуся – на кого думаєте? – ні, це не він – стривай, кого позавчора викинули по розкуркуленню – це той Іуда хотів змолоти револьверний – він сам себе змолов у кашу – нехай хоч зараз вішається – хто перший побачив шабер? – поклич його сюди – стій, це що, як ти ріжеш, чи тобі повилазило – таблиця в тебе є? – про справу з шабером сьогодні вночі о пів до дванадцятої нарада – щоб був директор і громадяни інженери – здоров, Іллін, вітаю тебе з стругальним, ти художник, но про тебе ніхто не знатиме – ніхто не влаштує виставки того, що ти повершив – і тебе не виберуть на академіка – ти помреш у своїй хаті – але ми тебе не забудемо – компресор скінчили збирати? – браття, нам пишуть, ніхто в Союзі не робить таких компресорів – і хоч би який цуцик гавкнув у газеті – дощик? – але мітинґ одкриваю – товариші, наша культбриґада повернулася з села – повстаньте гнані і голодні, пролетарі усіх країн – їздили робочі, культробітники, оркестра, пролетарський поет і так далі – в’їздили в хутори, виїздили з колгоспів – дядьки накидали три підводи ікон – возили бабів автом у зразкові колгоспи – виявили, як живуть люди, чи сплять по сорок душ під однією ковдрою – товаришу, дядько, ваше слово – тільки не розвозьте плужанської лірики – кажіть просто і прямо, що бачили – виявляйте, чи були заскоки – повстаньте гнані і голодні – тепер, товариші, я скажу. Ви пам’ятаєте, як ми робили на бельгійців. Як горіли свічки. Як пропадав газ. Як коксувальним вугіллям топили паровики. Як виганяли на вулицю з вовчим білетом за те, що читав Маркса. Як видавали двадцять п’ять рублів за одрізану дротом руку.

Товариші! Ми збудували новий електричний цех. Ми топимо штибом,[114] товариші. Із шлаку ми робимо цеглу. Ми збудували нову повітродувку, й вона йде у нас на газу, товариші.