Похід Болбочана на Крим

Злапала їх розвідка ворога і привела до штабу, який містився на стації.

До штабу збіглись усі "товаріщі", — подивитись на козаків, які для них мусіли являтись чимось страшним. Отже і вся їх злість обрушилась тепер на них, як на виновників того, що вони до цього часу сидять тут і не можуть добратись до "Расєї". Солдати рішили катувати неповинних. Роздягли їх до нага, пообривали оселедці, прикотили дві кухні і постановили вкинути їх в окріп, а одного пустити, який побачивши все тут, пішов і розказав би своїм. Та не судилось приняти таку смерть козакам.

Очікуючи на свою смерть, Дорошенківці раптом почули стрілянину. Стріляли з рушниць та ручних кулеметів по ешелонах.

Піднялась страшна паніка. Варта і вся юрба, яка очікувала на екзекуцію, почала тікати.

З цього скористали засуджені, вискочили і давай Бог ноги.

Добігли до ліса, де знайшли якийсь одяг і повернули до своїх.

Під натиском наших частин ворог спішно відступив.

До цієї перемоги теж причинилася і наша кіннота. Кінний Гордієнківський полк (офіційно він носив тоді назву 3-го запоріжського куріня) ще зарані був ешелонами висланий з Коростеня в бік Олєвська. Тут на сусідній стації він вигрузився і мав співпрацювати з правим крилом 1-го куріня, забезпечуючи його з боку західнього фронту.

Поява кінноти на лівому крилі ворога ще збільшила його паніку і він поспішно відступив у бік Новгороду-Волинського.

Бої під Бердичевом

В мент вирушення 2-го куріня Запоріжського загону на Бердичів, там були скупчені переважаючі сили ворога, що складалися головним чином з частин бувшої VII армії і матросів. Вони мали велику кількість артилерії, панцирних авт, броневиків, піхоти і кінноти.

За 10 верст від Бердичева наші авангарди попали вже під гарматний обстріл ворога. Тут прапорщик Мацюк виявив усю свою нездатність до військового діла. Він попровадив справу так, що за кілька годин курінь перейшов від наступ до оборони і відступу. Більшовики, користаючи з великої переваги, повели протинаступ, стараючись охопити на крилах відступаючий курінь.

Прапорщик Мацюк, побачивши грізне положення куріня, ганебно утік зі своїм ешелоном до Житомира, залишивши частину без проводу.

Становище куріня було фатальне. Охоплений на боках і під сильним гарматним вогнем у центрі, мусів він поспішно відступати.

При цьому виявила свою героїчну відвагу батерія сотника Савінського. Опинившись зпереду стрілецьких ровів, вона під страшним обстрілом ворога продовжувала вогонь, побиваючи кольону більшовиків, що обходила нас, але ці, маючи перевагу в силах, приневолили українські частини відійти й накинулись на батерію. Ця шалена відвага сотника Савінського і його козаків врятувала курінь від остаточної заглади.

Курінь, залишивши масу кулеметів, ранених і півбатерію, відступив і тільки завдяки тому, що відділ був здисциплінований та складався переважно зі старшин, вдалось його затримати перед Житомиром і не дати більшовикам можливосте зайняти місто.

В цьому бою впав смертю хоробрих сотник Савінський з цілою першою півбатерією. Таким чином, не маючи над собою проводу, курінь лише завдяки ініціятиві й досвідові сотенних командирів та непохитности козаків, зміг вийти зі скрутного положення і нарешті затримати ворога, не даючи йому просунутись на Житомир.

Старшинами, завдяки яким вдалося врятувати курінь і затримати його до захисту Житомира, були: сотник Кустовський, сотник Зелінський, Гоженко, Гончарів, Шепель, Халаїм і командир кімнати сотник Благо.

Сотник Кустовський своєю розпорядливістю та енергією втримав курінь, привів його до ладу і припинив наступ більшовиків.

Розгром куріня зробив гнітюче вражіння на всіх. Особливо для полковника Болбочана було це великим ударом.

Не чекаючи наказу, самовільно здав помішникові посаду ґуберніяльного команданта і обняв команду над курінем, усунувши Мацюка.

Привівши сотні до порядку Болбочан провадив їх у протинаступ на більшовиків.

Відкинувши ворога від Житомира, Болбочан посунувся в напрямі Бердичева, але тут прийшлося йому змагатись з переважаючими силами ворога.

Кілька разів кіннота ворога обходила курінь з боків, але відкидав її вогонь наших кулеметів. Один раз ворожа кіннота при допомозі броневиків зробила глибокий обхід і вийшла на зади наших позицій з метою захопити наші ешелони, які знаходилися в 10 верстах від місця бою, та викликати паніку на задах нашого війська. Але дякуючи енергії Болбочана і при допомозі сотника Шелеста, команданта штабу куріня, який керував прикритям ешелонів, та командира батерії сотника Лощенка, ворожу кінноту вдалось відбити.

Натомість у центрі наші лави перейшли в наступ по залізниці і захопили в полон один броневик, а другий був зірваний відступаючим ворогом. Ніч припинила дальшу боротьбу.