Похід Болбочана на Крим

Якобинт Созонт, хор. 4 Запор.

ім. Гет. Б. Хмельн. п. Яворський Зенон, сот. 1 Запор. дивізія

ПРИМІТКА:

Т-во Запорожців ім. Полк. Болбочана в Америці оголошення цього короткого списку старшин завдячує побр. сот. Степанові Цапові, сот. Б. Монкевичові доповнення сот. П. Содоль-Зілинського, пполк. С. Самійленка, Значковий-Поручник; Військовий Старшина-Підполковник. Ранги подані переважно з часів Гетьманщини, коли була строга контроля й не можна було присвоювати собі невідповідні ранги.

ДОДАТКИ ІІ З ЖИТТЯ Т-ВА ЗАПОРОЖЦІВ В АМЕРИЦІ

Сот. Петро Содоль-Зілинський

голова Тов. Запорожців в Америці

ТОВАРИСТВО ЗАПОРОЖЦІВ ім. ПОЛК. ПЕТРА БОЛБОЧАНА в АМЕРИЦІ

Щоб зберегти світлу сторінку наших збройних змагань за державну Україну, треба накреслювати події об'єктивно, вистерігаючись соціяльного, або політичного "передрішення".

Військо Запорожське у свойому корені та масі було прикладом ідейности, посвяти й аполітичности; новітнім Запорожцям належиться чільне місце у минувшині, бо ж вони найбільше зложили жертв на вівтар Батьківщини, а їхня молода гаряча кров зросила цілу Україну. Правда, були моменти відчаю, глибокого жалю й жадоби помсти за обтинання крил орлам-козакам, за нанесені кривди й замучення творця новітнього Запорожжя. Але Запорожці — ядро Української Армії, не вгнулись і не пішли за спокусливими гаслами ані соціяльними ані теж відплатними, бо це губило Україну.

Стяг жовто-блакитний з тризубом і хрестом, а на малиновому тлі з Охтирською Божою Матерею, був дороговказом козацтва.

Розділ української історіїї про Запорожців прихований мовчанкою, а останні з Могікан гіоволи сходять з цього світу. Отже з'явилась потреба організації живучих Запорожців, щоб заховати пам'ять про величезний їхній вклад у діло визволення України. В тій цілі в 1926 р. постає за ініціятивою сот. А. Тарнавського й полк. І. Дубового на терені Франції Т-во Запорожців — одна з найстарших комбатантських організацій на чужині. Св. п. генерал М. Омелянович-Пав-ленко до кінця свого життя був почесним головою, а генерал Сварико почесним членом Т-ва.

Друга світова війна зруйнувала весь дорібок Запорожців-зигнанців, замовк журнал "Запорожець", а багатий архів вивезли німці; де-що врятувалось у поодиноких діячів і все те пересилається американським Запорожцям. Недавно ми дістали оригінальний спис "Лицарів ордену Залізного Хреста", учасників Зимового Походу Укр. Армії й очікуємо на найбільшу козацьку реліквію — Стяг Війська Запорожського, отриманий 2-м пішим Запорожським полком від населення Слобожанщини, в подяці за звільнення від більшовиків у 1918 році.

Сьогодні внаслідок політичних подій центр Запорожської ідеї, береження старої козацької традиції та оборони пам'яти найбільше шляхетних, а проте промовчуваних — жертвенних чинів нашого народу й полководців, перенісся на гостинну землю Вашингтона. І сумно стає, коли Запорожцям приходиться боронити навіть назви "Українська Армія", котра постала, жила й боролась завдяки запорожським міцним підвалинам.

В Америці малим гуртком Запорожців засновано в 1951 році Т-во Запорожців ім. Полк. Петра Болбочана; з ініціятивної ґрупи Запорожці розростаються в неповну сотню міцно спаяної козацької сім'ї, з ціллю продовження праці побратимів з Франції та з інших частин світу. Трьохрічна праця принесла гарні наслідки, бо Т-во поминає політику, стоїть осторонь від сварок і демагогії, співпрацює з усіми організаціями, де є щирість в загально-українських справах, а головне шанує погляди усіх чесних, ідейних українців і признає їхні заслуги відповідного вкладу в державницько-творче життя. Запорожці, передаючи велику любов і обов'язки до Матері-України, запалюючи той огонь, яким вони горіли й тепер горять, рівночасно відчувають вдячність до Великої Америки за її гуманність і свободолюбіє.

У висліді дотеперішньої тихої, скромної праці Запорожці власними оплаканими середниками, без помочі загалу, допомогли своїм братам в грошах, одежі й продуктах на суму 1000дол.

Крім цього приготована до друку праця літописця новітніх Запорожців, сот. Б. Монкевича: "Похід Болбочана на Крим". Книжка буде дуже цінною, особливо для молоді, бо до цього часу вона не знає про важливість Кримського походу, тісно зв'язаного з подіями, які вели Україну в 1918 році до Моря й де замаяли 29-го квітня національні прапори. Багато сили, гарту та завзяття можна зачерпнути з цієї славної, очайдушної боротьби Болбочана за Чорне Море — вікна до світу. Від нині нехай же "Похід на Крим" стане настольною книгою цієї нашої громадськости.

Як колись Запорожцям виривали з рук меч, називали реакціонерами, а між них кидали демагогів і "отаманів", щоб ослабити силу козацького духа так і сьогодні вистелюють їм дорогу терниною.

В Ню йорку діє Станиця, котра нараховує 22 дійсних членів.