Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

6-та і 8-ма Запорізькі дивізії завдають большевикам сильний удар; 6-тій дйвізії пощастило захопити бронепотяг. Ці дивізії успішно пересуваючися наперед, на 11.VI. виходять на лінію р. Буг – с. Голосків – Меджибіж; одначе ст. Деражня залишилась в руках большевиків.

Командувач Запорізькою групою тримає 7-у дивізію в своїй резерві в районі на північ від Проскурова. Запорізька Січ з боями бере Зіньків і висуває свою розвідку в напрямку на м. Бар.

П.полковник Удовиченко завдає большевикам удар за ударом і енергійно просовується в напрямку на Нову Ушицю. На фронті Волинської групи провадять большевики підсилену розвідку і там вони поодинокими відділами намацують міцність нашого фронту.

Група С.С. в наслідок безпереривних пятиденних боїв розтяглася фронтом на північний схід. Правий її фланг біля Староконстантинова (1 кінна сотня), лівий – біля р. Горинь.

10-го червня полк. Сальський з розпорядження Штадарму на допомогу Січовикам вирядив походом збірний відділ С.С. (полк. Сушко) 24 скорострілів з прикриттям.

Групування большевицьких сил та їх плани.

Большевики, не маючи змоги стримати наступ Запоріжців від Проскурова на Жмеринку, не раз ними розбиті на цьому важливому напрямку, вирішують, підтягнувши резерви, заподіяти широкий контрманевр з метою не тільки затримати успішне просування Української Армії, а й остаточно її подолати, доки вона не з'єдналася з повстанцями і не встигла, поповнившись мобілізацією, стати грізною й непереможною для них силою.

Для реалізації свого наміру зосереджують вони дві ударні групи; одну більшу, північну, в районі Заслав-Шепетівка (приблизно, 3.600 – 4.000 багнетів, 1.000 шабель, 24 гармати та два бронепотяги). Другу групу – західню, в районі Шумськ-Катербург (до 3.000 багнетів, 500 шабель і 18 гармат) з метою зробити одночасний напад з півночі й заходу на тили Запорізької групи й опанувати Проскурів. Теж своєю Жмеринською групою, підсиленою до 2.500 багнетів, наступати в напрямку на Проскурів, щоб прикувати частини Запорізької групи на цьому відтинку.

Большевицький контр-маневр на Проскурів.

Бої 11. і 12. червня. Сх. ч. 11.

Одинадцятого червня большевики, закінчивши перегруповання, переходять до контрнаступу й атакують на цілому фронті групи Волинську і С.С. Головний удар завдають вони по правому фланзі С.С., щоб відкинути цю групу на південний захід від залізниці, чого вони й досягли. Бої відзначаються надмірною запеклістю і впертістю. 9-та залізнича дивізія з одним полком С.С., що оперувала на правому флангу (С.С.) дала большевикам жорстоку вiдсіч (згідно з большевицькими радіозвітами в районі В. Пузірки – Антоніни обі сторони ходили на багнетні атаки), але понесла й сама великі втрати і відійшла.

12-го червня большевики все ще натискають на правий фланг С.С. Їм повелося захопити важливий вузол, а саму переправу на р. Понорі біля Кульчин, звідки веде найкоротший шлях до переправи на р. Случ і на Проскурів. Староконстантинів лишається ще в наших руках, і большевики скеровують на нього лише незначні сили при підтримі 2-ох бронепотягів.

Волинська група відводить свої ар'єргарди за р. Горинь та не тільки успішно відбиває за цим рубежем всі большевицькі атаки, але навіть в районі Ланівці Північна дивізія цієі групи разом з юнацькою школою переходять в контрнаступ і відкидають большевиків на захід.

Пляни нашого командування.

Штаб Дієвої армії, узгляднюючи обставини, вирішуе: 1) відтягти свої північні розтягненi групи (С.С. і Волинську) на р. Случ і стримувати на цьому сильному водяному рубежі наступ большевиків; 2) для контр-наступу зосередити дві дивізії Запорізької групи в районі Староконстантинів-Красилів і звідси ударити у ліве крило большевицької групи, що загрожувала нам.

Командувач Запорізької групи поділяв цю думку і мав бажання помогти північним групам (переговори полк. Капустянського з полк. Сальським через апарат).

3) Напрям Жмеринка-Проскурів активно прикривати лише одною дивізією Запорожців; 4) Другою та третьою дивізіями провадити далі на схід енергійний наступ з метою притягнути на себе резерви ворога: а) Другою дивізією – на Бар і далі на ст. Комарівці для безпосередньої загрози Жмеринці, а також, щоб занявши ст. Комаринці, звільнити для маневру і ту дивізію Запоріжців, що прикривала Проскурів зі сходу; б) 3-ою дивізією перерізати залізничу лінію Жмеринка-Могилів і вийти на фронт ст. Котюжани-Джулин; 5) енергійно провадити далі мобілізацію, особливо в південній частині Подільської губернії, для поповнення військових частин; 6) все зайве з Проскурова евакувати до Кам'янця Подільського.

Розпорядження.

Для успіху цієї перегруповки С.С. було конче потрібним заволодіти знову селом Кульчин, звідки большевики були вдвоє ближче до переправ на р. Случ, а ніж ліве крило групи С.С.

Тому групі С.С. наказано в ніч з 12-го на 13-го червня відбити Кульчин від большевиків.

Штаб Армії дає полк. Сальському розпорядження пересунути його резерву на р. Бужок, на північ від Проскурова для його прикриття. Для підтриму групи С.С. в Староконстантинів вислати наш бронепотяг.

Бої 12.VI. і 13.VІ.