Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Надвечір 24.VI. ситуація взагалі уявляється в такому вигляді: ми одержали рішучий успіх на своєму лівому крилі і тим анулювали надто небезпечний для армії маневр частин Таращанської дивізії. Залізничу колію Волочиськ-Чорний Острів було цілком звільнено від большевиків; небезпека для нашого лівого флангу і тилу минула. Резерви, стягнені з інших напрямків і пущені в діло, блискуче виконали своє завдання.

Тим часом на напрямкові Староконстантинів-Проскурів і на переправах на р. Случ ситуація утворилась не цілком сприяюча для нас.

8-й і 9-й дивізіям не тільки не вдалося обсадити переправи на р. Случ, але надвечір большевики самі розпочали наступ невеликими групами вздовж шосе Староконстантинів-Проскурів на правий фланг 8-ої дивізії.

9-та дивізія цілком виснажилась і, згідно з донесенням начдива, стала майже небоєздатною. Правий фланг групи С.С. не міг вийти на переправи на р. Случ.

Ні в розпорядимості Штабу Армії, ні в Комгрупи Запорізької вільних резервів не було. В Штабах груп С.С. і Запорізької одержано відомості про зосередження свіжих большевицьких сил в районі Староконстантинів-Красилів потім ці відомости не потвердились. Це було безпосередньою загрозою Проскурову з півночі.

6-та дивізія з 22.VI. по 24.VI. веде надзвичайно вперті бої в районі ст. Деражня, наслідки яких ще не виявилися.

Плян Штабу Армії. Сх. ч. 18.

Штаб Армії, рахуючи, що ударна група вже виконала своє завдання, і вважаючи на нетверде становище на фронті 8-ої і 9-ої дивізій, а також вволяючи прохання командира Запорізької групй про передання до його розпорядимости резервів, наказує зосередити на ранок 25 трaвня 7-му Запорізьку дивізію в свою маневренну резерву в районі Чорного Острова.

Звідси була можливість, у випадку наступу супротивника з боку Староконстантинiв-Красилів на Проскурів діяти 7-ою дивізією у ворожий фланг, а Слобідський полк, полк. Костя Гордієнка, дивізіон Алмазова, тимчасово залишаються в розпорядимості С.С. для переслідування супротивника.

Плян полк-ів Капустянського і Сальського. Сх. ч. 18.

З цим пляном не погоджувався командир Запорізької групи і я. Ми намічували такий маневр: лівофлангова ударна група б'є Таращанців, здобуває Базалію, переслідує кіннотою вiдходячих на Білозірку-Теофіпіль большевиків, сама ж, залишивши заслону, круто повертає в напрямку на північний схід по північному берзі р. Случ, примiрно на Кульчини, та зрізуючи тили большевиків, що переправились через Случ, правий фланг С.С., 9-та і 8-ма дивізії енергійно натискують на большевиків і форсують Случ.

Цей маневр в разі його успіху приводив до повного розгрому большевицької групи і давав можливість зробити перегрупування і зосередити сильні резерви для розвитку успіху, бо рухом маневрової групи по північному березі р. Случ звільнялося в резерву частини майже всієї «групи С.С.»

Цим же маневром робилося значну допомогу частинам, що прикривали Проскурів у Староконстантинівському напрямку, бо природньо, що большевики, для протидії на небезпечний рух 7-ої дивізії з приділеними частинами, повинні були спрямувати проти неї головні сили своєї північної групи або відійти на Шепетівку.

Вади цього пляну:

1) Маневр повинно переводити рішучо, хутко і сміливо, вимагаючи великих затрат енергії та сил. Правда, командир 7-ої Запорізької дивізії енергійний і палкий, дивізія, як показали попередні бої, здібна на форсовні марші та розгончасті удари.

2) Необхідно було розбити вщент західню большевицьку групу, щоб вона не ударила по Базалії підчас маневру.

3) 7-ма дивізія – цей маневровий резерв командування щохвилево відривався і діяв ізольовано на північному березі р. Случ і большевики могли перекинути свої резерви через Шепетівку на Кульчини, а звідси повести наступ на лівий фланг 7-ої дивізії, втягнути її в тривалий дій, а одночасно ж атакувати Базалію зі сторони Староконстантинова або Проскурова.

Правда, в большевиків вже не було в цей час для цього достатньої кількости резервів, як показали дальші бої, а у нас з'являлася можливість, як сказано вище, скупчити в резерві майже всю групу С.С.

Вислід.

Взагалі плян Штабу Армії був обережний і давав скромні, але, безумовно, позитивні наслідки. Він приводив до звільнення р. Случ від большевиків і гарантував безпечність Проскурова. Плян же полковників Сальського та Капустянського міг дати рішучі наслідки і розв'язати нам руки на Проскурівському напрямку, але міг також закінчитися великою невдачею.

У відповідь на уперті прохання комгрупи Запорізької^[18] провадити далі операції 7-ою дивізією з приділеними до неї частинами, про що особливо клопотався начальник цієї дивізії, начальник Штабу отаман Тютюнник полишив у силі своє розпорядження про відведення 7-ої дивізії в резерву. Це сталося ще й тому, що керівник нашого контр-маневру – командир групи С.С. охоче погодився на вирішення Штабу Армії, не з'ясувавши всієї ситуації.

Становище 25.VI. Переслідування большевиків.