Читаем Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919 полностью

Наступ большевиків. Бої 18.VI. Сх. ч. 15.

18 червня большевики кидаються в атаку на Волинську групу; після гарячого бою вони прорвали фронт в районі Базалії, зім'яли частину Північної дивізії, і Волинська група відкотилася далеко на південний схід, зачепившися верстах у 8 на північний захід від ст. Чорний Острів. Група зазнала великих втрат і стала мало стійкою. За звідомленням командувача групою, «Волинці виявили останнє бойове зусилля, краща дивізія Північна є майже небоєздатна».

Командувач групи С.С., з огляду на сильну загрозу його лівому флангові та тилові, загинає лівий фланг від Волиця. Йодко фронтом на північний захід і підтягає резерву ближче до району Чорного Острова, переправи ж на р. Случ на схід від Волиця Йодко міцно тримає в своїх руках.

Ситуація на Староконстантинівському, Жмеринському і Могилівському напрямках.

Наш наступ з району Староконстантинів і Красилів не відбувся, бо 8 дивізія не тільки не зосередилася в показаному їй районі на ранок 18-го, а навіть не давала про себе майже 2 добі жадних відомостей; тільки пізно увечері 18.VІ. 8 дивізія з'явилася на р. Случ, на південний схід від Староконстантинова.

Диверсія кінного дивізіону Бориса (С.С.) мала деякий успіх, він зруйнував частину залізничої колії на північ від Староконстантинова.

9-та дивізія спочатку взяла Староконстантинів, але потім було її звідти вибито.

У Жмеринському напрямку знову почалося пожвавлення (6-а дивізія захопила з боєм у большевиків бронепотяг «Гандзю»).

3-я дивізія наступає від Нової Ушиці, б'є під Вербовцем большевиків і захоплює 5 кулеметів, 200 полонених та інші трофеї; але отаман Божко, що теж наступав на Бар, під загрозою обходу з флангів поспішно і в великому неладі вiдходить далеко назад і лишає відкритим важливий узол Єлтушків, який і захоплюють большевики.

Вислід.

Таким чином, обставини взагалі погіршали.

1) Прорив на фронті Волинської і дальше просування большевиків у випадку успіху, приводили до захоплення ними Чорного Острова і виходу на глибокі тили С.С. і Запоріжців.

До того ж і Волинська група майже вийшла з гри.

2) Наступ нашої маневрової групи не тільки запізнився, але на даний момент не відповідав обставинам.

3) Друга дивізія мала неуспіх і поставила в ризиковне становище Удовиченка, бо з Єлтушкова йде просто дорога на Нову Ушицю, в тил 3-ій дивізії.

Заходи командування.

Командування вирішає:

1) Ліквідувати прорив на фронті Волинської групи.

2) Відтягнути тимчасово в Нову Ушицю висунуту на схід 3-ю дивізію.

На лівий фланг С.С. пересунено 7-у Запорізьку дивізію в розпорядження отамана Коновальця, на нього покладено завдання, утримуючи переправи на р. Случ, перейти в контратаку в загальному напрямку на Купіль з метою відкинути большевицьку групу, що йшла в обхід. Полковнику Сальському 8 і 9 дивізіями провадити далі наступ на Староконстантинів, щоб не дати большевикам змоги перекинути свої сили на південний захід в район обходячої колони.

3-ій дивізії головними силами відійти на Нову Ушицю, звідки розпочати наступ на Котюжани більш північнішими шляхами і допомогти другій дивізії знову захопити Єлтушків.

Розділ VII

вперті бої на нашому лівому крилі

Бої 19.VI. Сх. ч. 15.

19 червня бої виникають з новою силою на цілому фронті груп С.С. і Волинської, яка після бою, відходить в неладі на південний схiд, відкриваючи залізничу колію Війтівці-Чорний Острів большевикам щастить захопити ст. Війтівці-Наркевичі і наблизитися на 3-4 верстви до Чорного Острова.

Деякий опір їм роблять стійкіші частини Волинської групи та охоронна сотня Штабу Дієвої Армії, але перехід одного куріня Північної дивізії на сторону большевиків вкрай деморалізує цю групу.

Далі на північ вони успіху не мають, зіткнувшися із 7-ю Запорізькою дивізiєю, що вже зосередилась на чотирнацятий час в зазначений їй район (Пахутинці-Ставчинці). Також був неуспішним наступ большевиків і на лівий фланг групи С.С.

Зустрічні бої 20.VI. і 21.VI.

20.VI. лівий фланг С.С. і 7-а Запорізька дивізія переходять в контрнаступ на широкому фронті від Миколаєва до Чорного Острова. Зав'язуються зустрічні бої з большевиками, що були спробували розвинути свій успіх в бік Миколаїв-Чорний Острів. 21.VІ. бої ще тривають. Наслідком цих боїв нам удалося розгорнути свій лівий фланг і завдати большевикам тяжких втрат, особливо на північний захід від Чорного Острова. Наше ударне крило просунулося наперед на 3-4 верстви.

Таким чином, ситуація на лівому флангові надвечір поліпшала. Ми відборонили Чорний Острів і Миколаїв і потиснули ворога трохи назад. Остаточно ж большевиків зломити не повелося.

Велику ролю в цих боях відограла 7-а дивізія.

Наступ 8-ї Запорізької дивізії, підтриманої частинами 9-ї Залізничої дивізії на Староконстантинів ще наслідків не дав, на Жмеринському ж напрямку під Деражнею ще точилися уперті бої.

Тому командування видає розпорядження про зосередження 8-ї Запорізької дивізії за річкою Бужок в с. Заруддя у свою резерву, щоби мати змогу у випадку скрути підтримати групу С.С. або 6-у Запорізьку дивізію.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Адмирал Ее Величества России
Адмирал Ее Величества России

Что есть величие – закономерность или случайность? Вряд ли на этот вопрос можно ответить однозначно. Но разве большинство великих судеб делает не случайный поворот? Какая-нибудь ничего не значащая встреча, мимолетная удача, без которой великий путь так бы и остался просто биографией.И все же есть судьбы, которым путь к величию, кажется, предначертан с рождения. Павел Степанович Нахимов (1802—1855) – из их числа. Конечно, у него были учителя, был великий М. П. Лазарев, под началом которого Нахимов сначала отправился в кругосветное плавание, а затем геройски сражался в битве при Наварине.Но Нахимов шел к своей славе, невзирая на подарки судьбы и ее удары. Например, когда тот же Лазарев охладел к нему и настоял на назначении на пост начальника штаба (а фактически – командующего) Черноморского флота другого, пусть и не менее достойного кандидата – Корнилова. Тогда Нахимов не просто стоически воспринял эту ситуацию, но до последней своей минуты хранил искреннее уважение к памяти Лазарева и Корнилова.Крымская война 1853—1856 гг. была последней «благородной» войной в истории человечества, «войной джентльменов». Во-первых, потому, что враги хоть и оставались врагами, но уважали друг друга. А во-вторых – это была война «идеальных» командиров. Иерархия, звания, прошлые заслуги – все это ничего не значило для Нахимова, когда речь о шла о деле. А делом всей жизни адмирала была защита Отечества…От юности, учебы в Морском корпусе, первых плаваний – до гениальной победы при Синопе и героической обороны Севастополя: о большом пути великого флотоводца рассказывают уникальные документы самого П. С. Нахимова. Дополняют их мемуары соратников Павла Степановича, воспоминания современников знаменитого российского адмирала, фрагменты трудов классиков военной истории – Е. В. Тарле, А. М. Зайончковского, М. И. Богдановича, А. А. Керсновского.Нахимов был фаталистом. Он всегда знал, что придет его время. Что, даже если понадобится сражаться с превосходящим флотом противника,– он будет сражаться и победит. Знал, что именно он должен защищать Севастополь, руководить его обороной, даже не имея поначалу соответствующих на то полномочий. А когда погиб Корнилов и положение Севастополя становилось все более тяжелым, «окружающие Нахимова стали замечать в нем твердое, безмолвное решение, смысл которого был им понятен. С каждым месяцем им становилось все яснее, что этот человек не может и не хочет пережить Севастополь».Так и вышло… В этом – высшая форма величия полководца, которую невозможно изъяснить… Перед ней можно только преклоняться…Электронная публикация материалов жизни и деятельности П. С. Нахимова включает полный текст бумажной книги и избранную часть иллюстративного документального материала. А для истинных ценителей подарочных изданий мы предлагаем классическую книгу. Как и все издания серии «Великие полководцы» книга снабжена подробными историческими и биографическими комментариями; текст сопровождают сотни иллюстраций из российских и зарубежных периодических изданий описываемого времени, с многими из которых современный читатель познакомится впервые. Прекрасная печать, оригинальное оформление, лучшая офсетная бумага – все это делает книги подарочной серии «Великие полководцы» лучшим подарком мужчине на все случаи жизни.

Павел Степанович Нахимов

Биографии и Мемуары / Военное дело / Военная история / История / Военное дело: прочее / Образование и наука
100 знаменитых отечественных художников
100 знаменитых отечественных художников

«Люди, о которых идет речь в этой книге, видели мир не так, как другие. И говорили о нем без слов – цветом, образом, колоритом, выражая с помощью этих средств изобразительного искусства свои мысли, чувства, ощущения и переживания.Искусство знаменитых мастеров чрезвычайно напряженно, сложно, нередко противоречиво, а порой и драматично, как и само время, в которое они творили. Ведь различные события в истории человечества – глобальные общественные катаклизмы, революции, перевороты, мировые войны – изменяли представления о мире и человеке в нем, вызывали переоценку нравственных позиций и эстетических ценностей. Все это не могло не отразиться на путях развития изобразительного искусства ибо, как тонко подметил поэт М. Волошин, "художники – глаза человечества".В творчестве мастеров прошедших эпох – от Средневековья и Возрождения до наших дней – чередовалось, сменяя друг друга, немало художественных направлений. И авторы книги, отбирая перечень знаменитых художников, стремились показать представителей различных направлений и течений в искусстве. Каждое из них имеет право на жизнь, являясь выражением творческого поиска, экспериментов в области формы, сюжета, цветового, композиционного и пространственного решения произведений искусства…»

Илья Яковлевич Вагман , Мария Щербак

Биографии и Мемуары