Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Для захисту Проскурова від небезпеки з заходу, з боку не то ворогів, не то наших спільників – поляків, у район Війтівців пересунуто до ранку 6.VІІІ. Волинську групу. В районі Підволочиська й далі по Збручу перебувала 6-та польська дивізія. В складі її було кілька чоловіка вищої французької старшини. Треба зазначити, що ця дивізія ворожих акцій проти нас не чинила, а також не гнітила населення. ПОГОДЖЕНИЙ НАСТУП ГРУПИ СС І 2-го КОРПУСУ ТА ВІДВОРОТ ЇХ

Бої з 7 до 10.VІІІ. Сх. ч. 16.

Наступ на Жмеринку Галицьких корпусів і ситуація на Шепетівському напрямку, нарешті, спричинилися до того, що НК ГА погодилася на наступ 2-го Галицького корпусу спільно з СС. Їм воно дає розпорядження вийти на Хомору.

До 9-го наші частини провадять підсилену розвідку й поволі просуваються вперед. Група СС своїм лівим крилом увійшла в дотик, у районі Ямполя, з сильною повстанськоюгрупою полк. Висоцького, якого й підпорядковано Штабові СС.

10-го на цьому напрямку сталися несподівані події. Ворог, скупчивши в районі Шепетівка-Полонне біля 1500 багнетів, зміцнив цією свіжою резервою 1-шу совєтську дивізію і заатакував наші частини. Приголомшена цією несподіванкою, 4-та Галицька бригада, яка ізольовано від решти бригад 2-го корпусу і висунуто далеко вперед, раптом відступила назад. Група СС, проте, хоч її теж було заатаковано з двох боків, веде уперті бої і лише трохи подається назад.

Таким чином, до вечора 10.VІІІ. на Шепетівському напрямку, під ударами значно слабшого від нас ворога, ми відійшли назад. Одначе, небезпеки для Проскурова не було, бо всі бригади 2-го корпусу були вільні і їх легко вжити для протинаступу.

СС також зберегло свою боєздатність і відпорну силу. Треба було лише розгорнути проти ворога досить сил і повести проти нього рішучий і погоджений наступ.

Розділ XXII оцінка Жмеринської операції

Наші успіхи й неуспіхи. Сх. ч. 15, 16 і 17.

Переможно, в наслідок Жмеринської операції, ми загалом досягли значних успіхів.

1. Наше військо опанувало Жмеринський та Вапнярський залізничні вузли, вийшло на ріку Буг у цьому районі і просунулося на північ на р. Десну (доплив р. Буг). Ворог, розбитий нами, відійшов аж до Калинівки, де намагався ставити нам опір. Важливіша магістраль Жмеринка-Козятин, на протязі 50-60 верст, відійшла до розпорядимости українського командування.

2. Вся залізниця Вапнярка-Жмеринка-Проскурів була в наших руках – це значно полегшувало перегрупування наших військ і утворило сприятливий грунт для початку широких операцій на Київському та Одеському напрямках.

3. Становище Вапнярської групи (3 дивізія) значно покращало; тепер явиласл змога подати руку полковникові Удовиченкові – як із Вінниці на Гайсин, так і з Жмеринки безпосередньо на Вапнярку.

4. 44-й совєтській дивізії з доданими до неї частинами ми завдали значної поразки й цим полегшили собі дальший наступ на Козятин.

5. Ми захопили велику здобич і багато колійового табору.

6. Ця перемога над ворогом спричинилася до піднесення настрою в наших частинах і давала нашій політиці певний грунт для її праці.

Одначе, нам не пощастило оточити або зовсім знищити всю ворожу Жмеринську групу, як намірявся ШДА, і що відкривало б нам вільний шлях на Козятин-Фастів, а також захoпити 7 панцерних потягів, що прорвалися на Козятин. Червоні встигли за 9.VІІІ. евакуювати через Вінницю значну кількість ешелонів із різним майном.

Розпорядження ШДА.

Жмеринська операція в загальному наступі Українських армій, згідно з директивою 2067/К , була лише одним епізодом – етапом. Проте, вона мала в своїй істоті певну ідею, свій окремий задум, а тому її можливо було здійснити і як цілком самостійну операцію, на що й відважилося командування. Плян цієї операції простий і зрозумілий. Група Ю.Тютюнника, підсилена панцерним потягом і артилерією, атакує Жмеринку і сковує ворожу групу, що провадить ворожі акції в цьому районі.

Запорізька група, без 9-ї дивізії, що лишилася в Проскурові в резерві ком групи, сміливим фланговим марш-маневром через Літин, виходить. несподівано для ворога, на захід від Вінниці, захоплює переправи на р. Буг та відтинає усі шляхи відвороту для большевицької Жмеринської групи. Цей маневр змушував червоних швидко залишити Жмеринку або пробиватися на північ чи розпорошитися. Тютюнник, по зaхопленні Жмеринки, своїм авангардом і панцерними потягами, невідступно жене червоних і не дає їм змоги всіма силами навалитися на Запорожців. За сприятливих умов, уся Жмеринська і Вінницька бази та весь колійовий табір лишаються в наших руках.

З першого погляду, марш Запорожців здавався досить небезпечним.