Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

Тому багато дорогого часу було втрачено, і червоні встигли за цей час відвести свої розбиті під Жмеринкою частини та евакуювати значну кількість ешелонів з майном.

Так само й 8-й дивізії не повелося зруйнувати залізничного мосту через р. Десну (вона лише зруйнувала міст на шляху Вінниця-Михалівка). Мабуть вона трохи спізнилася. Взагалі, 8-ма дивізія не вплинула на бої за Вінницю, хоч і загрожувала відворот червоних. 7-ма дивізія виконувала своє завдання й активної участи не брала.

Нам здається, було б доцільніше тримати 8 й 6-ту дивізії в більшому маневреному зв'язку, і тоді б їхні об'єднані зусилля значно полегшили б ситуацію. В такому разі можливо було націлити обидві дивізії на Вінницю, – одну з заходу, другу з північного заходу, – і вони б тоді захопили місто і втримали його в своїх руках. Можлива була ще й така комбінація: гро 5 й 8-ї дивізій скерувати на Стрижавку й опанувати переправи на Десні, на Вінницю провадити лише демонстрацію, що також запирало відворот червоним. Але такий маневр був не так безпечний, бо тоді Запорожці далеко відірвалися б від нашої Жмеринської групи і могли попасти під удари з півдня і півночі. Слабість резерв у червоних могла бути невідома в Запорізькій групі.

Нарешті, здається, і 7-му дивізію краще було б притягти ближче до бойового фронту. Можливо припустити, що комгрупи Запорізької волів 8-мою дивізією діяти від Стрижавки на Вінницю з північного Заходу. Одначе, маневр не вдався.

Все ж Запорожці пройшли більш, як 100 верст походом, з боями захопили 10.VІІІ. Вінницький вузол, вийшли до вечора на переправу на р. Десну, і цим спричинилися до виконання Жмеринської операції.

Оборону червоними Вінниці від наступу галичан з півдня цим наступом Запорожців унеможливлено. З перехоплених у большевицькому штабі документів видно, що червоні намагалися поставити міцний опір нашому наступові, добре влаштувавши укріплену позицію від Вінниці. Удар Запорожців прцмусив їх у безладді відійти далеко на північ.

Акції червоних.

На Жмеринському і Проскурівському напрямках большевики були значно слабші від нас. Проте, треба відзначити їхню енергію й активність. 10.VІІІ, за допомогою лише 1500 свіжих бійців червоні переходять до протинаступу і примушують наші групи на Шепетівському напрямку відійти далеко назад. Слабіший кількістю, але активний б'є сильнішого, сили якого розпорошено на другорядних напрямках.

Під Жмеринкою большевики виявляють велику впертість у боях та маневрену здатність. 3.VІІІ. своїм контр-ударом вони паралізують наступ Божка.

8.VІІІ. вони стриміують сильну атаку групи Ю.Тютюнника і цілого Галицького корпусу.

В ніч з 8 на те 9-те червоні проявляють велику бойову енергію; в безпосередній близькості з переважаючими ворожими силами, під сильним вогнем, вони направляють зіпсовану колію і продираються на північ перед фронтом трьох Галццьких бригад. 10.VІІІ. вони вибивають із Вінниці 6-ту Запорізьку дивізію і дефілюють на Козятин перед фронтом двох Запорізьких дивізій. Проте, під Вінницею у большевиків помічається слабенька розвідка, вони до вечора 9-го не звертають уваги на рух Запорізької групи, а все поглядають на Жмеринський напрямок.

Ця необачність, за сприятливіших для нас умов (швидший рух Запорожців і комбінований наступ 9.VІІІ. двома дивізіями на Вінницю) привела б до відрізання всієї Жмеринскої большевицької групи. Їй загрожувала катастрофа.

Вапнярська операція (другий період). Бої з 2 до 10.VІІІ.

З 1 до 10.VІІІ. полк. Удовиченко прикриває Вапнярку і зміцнює своє становище.

Червоні, яких він розбив, до 9.VІІІ. активности не проявили; лише 9 й 10.VІІІ. вони знову починають атаки на різних відтинках нашого фронту. Але Удовиченко легко відбиває їх і вони відходять на попередні позиції.

Отже, в другий період Вапнярської операції (останній) ми мали перевагу над ворогом, і ті успіхи, яких досягнуто в перший період цієї операції нами ми закріпили.

Загальні висновки.

В період з 31.VІІ. до 11.VІІІ. в наших операціях, особливо на Шепетівському напрямку, на жаль, не почувається одного твердого керування за певним пляном, Про причини ми вже сказали – небажання НК ГА взяти всіма своїми силами активну участь в операціях, поки утвориться Вищий Штаб, стримувало наші дії на Шепетівському напрямку. Це спричинило наші неуспіхи. Треба зазначити не зовсім доцільні, на наш погляд, розпорядження команданта 2-го корпусу. Він посилав в наступ лише одну дивізію, а решту своїх бригад тримав далеко ззаду. Це може ілюструвати телеграма Начальника Штабу ч. 2159/К від 11.VІІІ:

«Взагалі, затримка руху Галицьких корпусів на північ віддалила час здобуття нами Козятина, Бердичева, Житомира. Колиб директиву 2067 було виконано вже 11.VІІІ, то два Галицькі корпуси (без двох бригад, які можливо було лишити на підмогу Жмеринській групі) зосередились би в районі Піков-Любар. В такому разі, гадаємо, і другий корпус не вагався б, а сміливо, рядом з СС, обсадив поважною силою р. Хомору. Сформований тим часом Вищий Штаб перейняв би команду, і гайнування дорогого часу не було б».