Похід Українських Армій на Київ-Одесу 1919

5. Піля зірвання ген.Грековим завішення зброї, ШДА приклав великих зусиль, щоби знову добитися від Польськоі армії – коли не бойової співпраці з нею, то бодай дружньо-невтрального ставлення.

Головний Отаман делегував до польського війська комісію під головуванням полк. ген. штабу Ліпка.^[51]

Штаб ДА надіслав протести до представників Антанти і польського командування, щоби стримати на Збручі польські відділи і не дати їм знову вдарити на ГА на Поділлі.

6. Широкі пляни наступу Української армії в співпраці з Польщею й Добрармією було висунуто ШДА, перед представниками Антанти.

Так стояла справа з питаннями застосування політики й стратегії.

Штабові ДА доводилося боротися також і на внутрішньому фронті.

Державна iнспектура.

Урядові партії с.-д. і с.-р. ввели в армію державну інспектуру і насадили в наше військо своіх партійних агентів для догляду за його певністю. Ці партійні агенти були, здебільшого, люди молоді, мало освічені, з малим військовим досвідом, або й зовсім без нього; вони примазалися до партії і з запалом узялися за свою працю, підриваючи в частинах і дисципліну, і авторитет командного складу. Їхні впливи прикро відбилися на боєздатності нашого війська.

Правда, були між ними і позитивні постаті: с.-д. Романченко, с.-р. Кедровський, Олексіїв та інші.^[52]

ШДА виступив на боротьбу з цим лихом. Найбільшу енергію в захисті армії від партійного догляду виявив отаман В.Тютюнник.

Техніка дипломатичної праці.

Технічно дипломатична праця переводилася так: складалися проєкти, уповноваження, телеграми, їх підписували Головний Отаман і Начальник Штабу, або відповідні вищі чинники. Зразки цих документів надсилалися Міністрам закордонних справ і військовому. Найважливіші акти обговорювалися Радою Міністрів і членами Директорії.

Цим уникалося канцелярщини і загайки через зайві дискусії, і кожна справа набувала швидкого руху.

Обставини вимагали рішень відповідно до темпу праці і негайних дій. Головний Отаман широко використав такий засіб, і наслідки були завжди позитивні.

Настрій в Кам'янці.

Треба ще зазначити, що в Кам'янці, особливо з прибуттям туди Галицького Уряду й наближенням польських військ до Збруча, склалася нездорова атмосфера політичних інтриг, боротьби партій і зловживань державним майном і коштами.

Симонові Васильовичу, яко Голові Директорії і Найвищому Вождеві, було важко працювати й усувати всі ці тертя в державному механізмі. Це його знесилювало.

Щовечора Симон Васильович приїздив до ШДА і тут відпочивав – у спокійних умовах оперативної праці та обміну думками (див. Додатки ).

Тут же намічалося шляхи порозуміння з сусідніми державами, розв'язувалося питання про забезпечення армії та інші.

Зрозуміло, що деякі кола, побоюючись за свої впливи, вороже ставились до ШДА, який відверто захищав інтереси армії, і намагалися виперти його з Кам'янця подалі від Уряду і Головного Отамана.

Це ускладняло і без того важкі умови праці ШДА. Доводилося, особливо в час найбільшої небезпеки в Кам'янці, працювати майже цілу добу, а як винагороду, мати втіху читати в часописах цькування на себе або інсинуації.^[53]

Стратегічно-політична ситуація.

Наслідком усіх обставин, стратегічно-політична ситуація склалася сприятливо:

1. На фронті об'єднана непереможна українська армія, і проти неї лише один ворог, на якого наступали з усіх боків.

2. Поруч два дружні невтральні сусіди (Румунія, Польща). З Польщею мало статися скоро нове замирення.

3. Військові представники Антанти цікавляться нашою справою. Вони перебували в Кам'янці.

За такої ситуації ШГО міг спокійно перебрати від ШДА керування армією до своїх рук.

Ще лишалося розв'язати наші відносини з Добрармією, з якою ми мусіли так чи інакше зустрітися в ближчий час.

ШДА мав на увазі порушити й цю справу і підготовляв грунт перед представниками Антанти, бо і від неї значно залежали і наші майбутні операції, і доля нашого краю. Тому обставини вимагали не гаяти часу, а вжити відповідних заходів, щоб не опинитися між двома вогнями й не наразитись на несподівадку.

Це питання остаточно мусів розв'язати Штаб Головного Отамана і Уряд.

Розділ XXIV офензива на Київ-Одесу

Директива ШГО ч. 3.

Для кращого зрозуміння плянів ШГО, подаємо директиву і наказ цього Штабу від 11.VІІІ, а також розглянемо докладно сили наших армій і червоного командування, які воно мало для захисту Правобережжя.

Директива Штабу Головного Отамана з 11.VІІІ:

1. Для об'єднання операцій усіх озброєних сил УНР, утворив Головний Отаман при собі, яко Найвищий Вождь, ШГО, який з нинішнім днем вступає в свою діяльність. Шефом цього Штабу іменовано отамана Юнакова, генерал-квартирмайстром генерала Курмановича. Вступаючи в цю службу, сердечно вітаю обидві армії, звертаюся до всіх частин, штабів, старшин, підстаршин і козаків, покликуючи їх до якнайревнішої праці і твердої витривалости на користь нашій вітчизні.