Послухай мене

— Це несуттєво, люба. Суттєво лише те, що він не скривдить нас знову. Але ти маєш пообіцяти мені, що не скажеш нікому, що сьогодні сталося. Це єдина можливість для нас бути в безпеці. Пообіцяй мені.

Емі пообіцяла.

За тиждень вони поїхали, лише вони вдвох. «Ми з тобою проти світу», — співали вони, коли їхали від тієї халупи. Емі так і не дізналась, що її мама зробила з тілом Брюса, і ніколи про це не питала. Можливо, зарила його десь у полі чи скинула в якийсь занедбаний колодязь. Джуліанна завжди добре продумувала деталі, вона безумовно позбулася його там, де його ніколи не знайдуть, і відшкребла кухню так чисто, що господар будинку так і не дізнався, що лінолеум приховує мікроскопічні сліди крові мерця.

Вони так довго жили насторожі, переїжджаючи з місця до місця, що мали небагато друзів і підтримували небагато зв’язків. Ніхто ніколи не питав їх про зникнення Брюса Флеґлера. Нікого це не цікавило. Лише Емі з мамою знали, що сталося в тій кухні, у тій похмурій халупі під пагорбом, і ніхто з них нікому не розповідав, бо разом зі сміливістю любов іноді потребує мовчання.

Стукіт у двері ванної різко повернув її назад у теперішнє. До будинку в Бостоні, де вона тепер жила.

— Емі? — покликав крізь двері її батько. — Вже час.

— Зараз виходжу.

— Ти впевнена, що хочеш провідати її?

Вона почула в його голосі сумнів, і біль. Хоч Емі наполягала на відвідинах своєї мами кожні два тижні, Майк Антрім усе ще не міг дивитися на Джуліанну. З часом, можливо, він прийде до розуміння, чому вона це зробила. Збагне відчай, що змусив її поїхати до будинку Софії того вечора і благати її про мовчання. Зрозуміє, чому, коли благання не мало успіху, вона дістала з сумочки молоток.

Емі розуміла.

Вона знову глянула в дзеркало і подумала, чи схвалить її мама біляві корені. Після стількох років самоховання ця нова дівчина вийшла зі своєї лялечки, щодня трохи білявіша, більше схожа на Лілі. Вона поки що не вирішила, чи добре це; має спитати про це Джуліанну. Джуліанна матиме відповідь.

Мами завжди її мають.

Відформатовано: Landes — 14/07/2024

ПОДЯКИ

Рукопис — це лише початок. Я вдячна за важку роботу та компетентність усіх, хто перетворив прості мої слова на готову книжку. Велика подяка моїм редакторам Дженні Чен (США) та Сарі Адамс (Велика Британія), які допомогли змусити цю історію засяяти, моєму літредакторові за порятунок мене від незлічених конфузів, і моїм видавничим командам у «Белентайн» та «Трансворлд» за їхню сповнену ентузіазму підтримку впродовж багатьох років. Дякую також моїй невтомній літературній агентці Меґ Ралі та незрівнянному Літагентству Джейн Ротросен. Уперед, командо ЛДР!

Я дякую своєму чоловікові Джейкобу за те, що був поруч. Бути одруженим з письменницею нелегко, але ти даєш цьому раду найкраще за всіх.

ПРО АВТОРКУ

Авторка бестселерів New York Times Тесс Ґеррітсен — також лікарка, тож вона привносить у свої романи безпосередній досвід роботи фахівців швидкої та прозекторської. Її трилери, головними героїнями яких є детектив відділу розслідування вбивств Джейн Ріццолі та судмедекспертка Мора Айлс, надихнули на зйомки телесеріалу «Ріццолі та Айлс». Але інтереси Ґеррітсен набагато ширші за медицину та злочини. Вона вивчала антропологію у Стенфордському університеті, каталогізувала людські рештки, яким багато століть, й активно подорожує світом, керована захватом давніми культурами та цікавими явищами природи.

tessgerritsen.com

Facebook.com/TessGerritsen

Twitter: @tessgerritsen