Οἱ γὰρ πρῶτον παραπηδήσαντες ἐν τῷ βράσματι τοῦ διωγμοῦ, περιεστῶτες εἰς τὸ δικαστήριον καὶ θεωροῦντες τοὺς ἁγίους μάρτυρας σπεύδοντας ἐπὶ τὸ βραβεῖον τῆς ἄνω κλήσεως, ἐν καλῷ τῷ ζήλῳ προθυμούμενοι, ἐπεδίδουν ἑαυτοὺς εἰς τοῦτο, πολλῇ τῇ παρρησίᾳ χρώμενοι, βλέποντες μάλιστα τοὺς ὑποσυρομένους καὶ ἐκπίπτοντας, δι’ οὓς ὑποθεομαινόμενοι ἔσωθεν καὶ ἐνηχούμενοι καταπολεμῆσαι τὸν ὑπεραιρόμενον καὶ ἀντικείμενον, ἔσπευδον ἐν τοῦτο, ἵνα μὴ καὶ δοκῇ παρ’ ἐαυτῷ φρόνιμος εἶναι, ἐφ΄ οἷς κατὰ πανουργίαν ἔδοξε νικᾶν, εἰ καὶ ἐλάνθανεν ἑαυτὸν νικώμενον ὑπὸ τῶν ἐγκαρτερούντων τὰς τῶν ξυστήρων καὶ μαστίγων βασάνους, τήν τε ὀξύτητα τῆς μαχαίρας καὶ τὰς καταφλέξεις τοῦ πυρὸς καὶ τὰς τῶν ὑδάτων καταποντώσεις. Καὶ τοῖς κατὰ πίστιν ὑπεξιοῦσιν εὐχὰς καὶ δεήσεις γίνεσθαι, ἤτοι ὑπὲρ τῶν ἐν φυλακῇ κατατιμωρηθέντων καὶ προδεδομένων ὑπὸ λιμοῦ καὶ δίψης, ἤτοι ὑπὲρ τῶν ἔξωθεν τῆς φυλακῆς ἐπὶ τοῦ δικαστηρίου καταβασανισθέντων διὰ κυστήρων καὶ μαστίγων, ὕστερον δὲ ἡττηθέντων ὑπὸ τῆς ἀσθενείας τῆς σαρκός, ἄξιόν ἐστιν ἐπινεῦσαι. Συμπάσχειν γὰρ καὶ συναλγεῖν τοῖς ὀδυρομένοις καὶ στενάζουσιν ὑπὲρ τῶν ἐν τῷ ἀγῶνι ἡττηθέντων ὑπὸ τῆς πολλῆς βίας τοῦ κακομηχάνου διαβόλου, ἤτοι ὑπὲρ γονέων ἢ ἀδελφῶν ἤ τέκνων, οὐδένα οὐδὲν καταβλάπτει. Ἴσμεν γὰρ καὶ δι᾽ ἑτέρων πίστιν ἀπολαύσαντάς τινας τῆς τοῦ Θεοῦ ἀγαθότητος, ἐπί τε ἀφέσει ἁμαρτιῶν καὶ ὑγείᾳ σώματος καὶ ἀναστάσει νεκρῶν. Μεμνημένοι τοίνυν τῶν πολλῶν αὐτῶν καμάτων, ὧν προϋπήνεγκαν ἐν ὀνόματι τοῦ Χριστοῦ, καὶ τῶν ταλανισμῶν, οὐ μὴν ἀλλὰ καὶ μεταγνόντων αὐτῶν καὶ ἀποδυρομένων τὸ πεπραγμένον αὐτοῖς κατὰ προδοσίαν, ἐν ἀτονίᾳ καὶ νεκρότητι τοῦ σώματος, ἔτι τε καὶ μεμαρτυρημένων ἀπολιτεύτων γενομένων ἐν τῷ βίῳ αὐτῶν, συνευχόμεθα καὶ συμπαρακαλοῦμεν ὑπὲρ ἱλασμοῦ αὐτῶν μετὰ τῶν ἄλλων καθηκόντων, διὰ τοῦ γενομένου ὑπὲρ ἡμῶν παρακλήτου πρὸς τὸν Πατέρα, ἱλασκομένου ταῖς ἁμαρτίαις ἡμῶν· Καὶ ἐάν τις γάρ, φησίν, ἁμάρτῃ, παράκλητον ἔχομεν πρὸς τὸν Πατέρα Ἰησοῦν Χριστὸν δίκαιον, καὶ αὐτὸς ἱλασμός ἐστιν ὑπὲρ τῶν ἁμαρτιῶν ἡμῶν.
Некие вначале сами себя повергли в кипящее гонение. Стоя окрест судилища, и взирая на святых мучеников, поспешающих к почести вышняго звания, будучи побеждаемы благою ревностью, они предали себя на то, со многим дерзновением, наипаче, когда видели многих увлекаемых и отпадающих от веры. За сих воспламеняясь внутренно, и будучи призываемы внутренним гласом противустати превозносящемуся сопротивнику, они спешили на сие, дабы он не являлся сам пред собою мудрым, потому что мнился преодолевать коварством, тогда как сам не примечая, побеждаем был терпящими мужественно строгание и биение, и острие меча и жжение огнем, и потопление в вводах. За таковых, или пострадавших в темнице и побежденных гладом и жаждою, или вне темницы на судилище измученных, строганием и биением, и напоследок преодоленных немощью плоти, когда некоторые по вере просят приношения молитв и прошений: праведно есть согласиться с сими. Ибо сострадать и соболезновать плачущим и стенящим, о преодоленных в подвиге многою силою злохитрого диавола, или родителях или братиях, или детях ни мало не вредно ни для кого. Поелику мы ведаем, яко и по вере других, некоторые получили благость Божию, во отпущении грехов, и в здравии тела, и в воскресении мертвых. И так, поминая их многие труды и бедствия, прежде подъятые за имя Христово, и не токмо сие, но и то, яко они раскаялись, и деяние в котором изменили себе, оплакивают в изнурении и умерщвлении тела, и яко удалились от мира, и имеют доброе свидетельство о житии своем, купно с ними молимся, и просим им очищения и других благ приличных, чрез Того, который соделался Ходатаем о нас ко Отцу, умилостивляющим за грехи наши. Ибо речено: аще кто согрешит, Ходатая имамы ко Отцу – Иисуса Христа Праведника, и Той очищение есть о гресех наших (1 Иоан. 2, 1–2).