Що стосується судів загальної юрисдикції, то на перше місце я би поставив пропозиції щодо незалежності судової влади та розуміння того, що це окрема гілка влади, на чолі якої стають відповідальні судді, що забезпечують поступовий розвиток правової системи своїм власним прикладом. Я розумію, що це питання еволюційне, бо революційні заходи не завжди можуть принести ефективний результат, а іноді навіть можуть відкинути країну назад. Справа в тому, що судова влада — це елемент правової культури. Я погоджуюсь із тим, що в нашій судовій системі насаджувалося верховенство закону, а не права. Тому дуже важливо, щоб наші судді судили так, як роблять їхні європейські колеги, які на перше місце ставлять людину та принцип верховенства права, а не формальний текст закону та принцип соціалістичної законності.
Більше 70 % скарг українців до ЄСПЛ та його рішень проти України пов'язані із невиконанням судових рішень, і це — системна проблема, яка була викликана популістичною політикою всіх політичних циклів після отримання незалежності, і цей — поточний цикл — не є виключенням. А інші рішення потребують серйозних системних змін щодо заходів індивідуального та загального характеру в контексті виконання рішень ЄСПЛ. Виплата компенсації — це лише один з елементів. І то у нас тут виникають певні проблеми. Саме тому була запропонована ініціатива замінити грошові виплати облігаціями. Найбільш серйозна проблема щодо виконання рішень ЄСПЛ пов'язана із виконанням заходів загального характеру, перебудовою судової та правоохоронної систем на тих засадах, щоби унеможливити аналогічні порушення прав людини у майбутньому. А такі зміни неможливо запровадити простими змінами до законодавства. Тут мають працювати насамперед елементи правової культури та соціальної відповідальності суддів.
Щодо судів загальної юрисдикції, то я вважаю, що треба припинити лякати суддів люстрацією, зробити висновки щодо тих негативних моментів, які відбувалися в українських судах під час Революції Гідності, запустити ефективний механізм антикорупційних заходів та плекати культуру прав людини, чим дуже успішно займаються неурядові організації, такі як Українська Гельсінська спілка з прав людини.
Голова Вищого адміністративного суду України Олександр Нечитайло: «Посилання на рішення ЄСПЛ посилюють довіру до судової системи в Україні»
У статті 9-тій Конституції України йдеться про те, що міжнародні договори, які ратифіковані Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. А отже, норми Конвенції з прав людини та основоположних свобод є частиною законодавства України. Зрозуміло, що вони повинні застосовуватися на одному рівні із законами, які були прийняті нашим парламентом.
Останнім часом судді Вищого адміністративного суду, апеляційних та окружних адмінсудів звертають увагу на практику ЄСПЛ, посилаючись на неї у своїх рішеннях. Для України, яка є лідером щодо звернень до Європейського суду, дуже актуально здійснювати аналіз та приводити національне законодавство і практику національних судів до стандартів Конвенції про захист прав людини.
Якщо проаналізувати практику Європейського Суду, на сьогоднішній день існує близько 14 000 звернень наших громадян до цієї організації. Це дуже велика кількість, тому використання рішень Європейського суду має дуже велике значення для кожного судді. Крім того, у Кодексі про адміністративне судочинство України у статті 8 чітко зазначено про те, що принцип верховенства права у нас застосовується з урахуванням практики Європейського суду. Фактично це перший процесуальний Кодекс в Україні, який зобов’язував керуватися у своїй практиці рішеннями ЄСПЛ.
Як суд вищої інстанції у системі адміністративних судів ми постійно доводимо до відома судів першої та другої інстанції актуальну інформацію щодо рішень ЄСПЛ. Ми усвідомлюємо, що захист людини має бути найголовнішою цінністю нашого судочинства.
Крім того, в 2013 році пленум Вищого адміністративного суду України прийняв постанову про судове рішення в адміністративних справах, де чітко було зазначено про те, що у мотивувальній частині суди повинні посилатися на рішення ЄСПЛ.
Звісно, існують і певні критерії під час застосування рішень ЄСПЛ. Це передусім стосується випадків невідповідності національного законодавства європейській конвенції, коли українське законодавство не регулює ті чи інші питання, або це регулювання є недосконалим через певні прогалини у нормативно — правових актах. Тоді ми знаходимо вихід, застосовуючи рішення Європейського суду.
Посилання на рішення ЄСПЛ як на взірцеві правові позиції у галузі захисту прав людини посилюють довіру до судової системи в Україні.