Precedent UA — 2015

У своїх судових рішеннях я досить часто посилаюся на прецеденти ЄСПЛ, бо така можливість прямо передбачена у нашому законодавстві і є серед міжнародних зобов'язань України.

Кодекс адміністративного судочинства говорить про те, що суди зобов'язані враховувати під час вирішення адміністративних справ практику ЄСПЛ. 9-та стаття Конституції України також говорить нам про те, що міжнародні договори є обов'язковими для виконання у нашій державі. Ми знаємо також, що Конвенція про захист прав і основних свобод людини є частиною українського законодавства.

Ми спостерігаємо, як змінюються суспільні відносини, триває процес еволюції цих відносин, тому у мене є потреба застосовувати практику ЄСПЛ як таку, що розтлумачує нам як правникам, з чого саме виходить європейське законодавство і якими є стандарти у царині захисту прав і свобод людини. І така потреба існує, бо й наші суспільні відносини не стоять на місці. Ми застосовуємо прецеденти ЄСПЛ, бо у нас є і потреба в цьому і бажання.

Застосування рішень ЄСПЛ у нашій практиці посилює правову систему в Україні, бо таким чином ми вносимо у неї високі європейські стандарти. Держава має більш лояльно ставитися до забезпечення прав людини.

Практика ЄСПЛ побудована так, що навіть ті держави, щодо яких не винесено негативних рішень, мають зважати на них, шляхом випередження, змінюючи національне законодавство, приводячи його у відповідність до стандартів Європейського суду.

Коли ми застосовуємо таку практику, то ми стимулюємо наші органи влади (оскільки адміністративні суди розглядають справи, де суб'єкт владних повноважень є стороною) враховувати це і не повторювати тих помилок, які будуть підставою для винесення рішень не на користь державних органів. Таким чином ми будемо стимулювати до того, щоб приводити практику адміністративних державних процедур до існуючих європейських стандартів.

Відсутність доступу до всіх рішень ЄСПЛ — одна з наших проблем. Відомо, що Міністерство юстиції України друкує на своєму сайті переклади офіційних рішень Європейського суду відносно України. Це, безумовно, є дуже корисним джерелом інформації для нас. Але, на жаль, Мінюст не забезпечує переклад рішень ЄСПЛ щодо інших держав. А ми цілком могли би користуватися ними у своїй роботі. Звісно, ми намагаємося відслідковувати їх самостійно, заходимо на сайт ЄСПЛ, бо там також друкуються деякі рішення і в російському перекладі. Бо іноді одна із сторін на процесі може послатися на рішення Європейського суду щодо іншої держави. Тоді ми намагаємося його знайти та проаналізувати. І тут виникає проблема офіційного перекладу, бо не завжди можна з ним ознайомитися для аналізу.

Електронна збірка всіх рішень ЄСПЛ була би для нас дуже корисною. В кожному судовому залі та у нарадчій кімнаті нашого суду є комп’ютери, тому ми маємо можливість користуватися такою збіркою прямо під час судового процесу.

Для того, щоб українські громадяни якомога менше зверталися до Європейського суду та вирішували свої питання у вітчизняних судах, потрібно змінювати українське законодавство. Багато в чому воно є надзвичайно зарегульованим, а ті правові відносини, де дійсно потрібен регулюючий акт, зокрема, закон, його не мають. Наприклад, законодавство щодо порядку проведення мирних зібрань було вкрай невизначеним і до Революції Гідності і зараз також. Законодавець мав би тут випереджати події, маючи на увазі застосування практики Європейського суду та негативну практику, зокрема, «Вєренцов проти України», де розтлумачується кричуща необхідність у прийнятті такого законодавства. І це лише один із шляхів для зменшення звернень громадян. Також необхідно враховувати негативну практику щодо України під час здійснення управлінської функції органами влади. Зокрема, вони мали би враховувати ті рішення ЄСПЛ, в яких йдеться про виконання кінцевих рішень українських судів. Бо часто Європейський суд каже, що однією з умов виконання його рішення є виконання рішення українського суду. А це вже обов'язок нашої виконавчої влади: взяти це до уваги і навіть випереджати. Як приклад тут можна привести Державну міграційну службу України, яка змінила свою практику після декількох негативних рішень ЄСПЛ. Сьогодні ми не маємо таких кричущих порушень прав біженців. Тепер ці особи не звертаються за захистом своїх прав до судів, а вирішують свої проблеми за адміністративною процедурою.

Національна школа суддів неодноразово проводила тренінги для нас. І ми завжди широко обговорюємо їх. Останній захід, в якому я брав участь, був організований за участі ОБСЄ. Він проводився з приводу застосування європейських стандартів щодо відповідальності судді. Є вже й негативне рішення ЄСПЛ з цього приводу. Я маю на увазі справу «Волков проти України».