Precedent UA — 2015

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18733648

Теза із рішення: «..Зазначаючи, що порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у рішеннях Європейського суду «Білий проти України», «Корнев і Карпенко проти України», «Петухов проти України», «Болдирєв проти України», «Прокопенко проти України», «Осипенко проти України», «Молодорич проти України», «Хайредінов проти України», констатувалося Європейським судом з огляду на відсутність у рішеннях суду щодо тримання особи під вартою обґрунтування застосовності законодавчо визначених підстав для тримання особи в контексті обставин конкретної справи. Зокрема, це полягає у перерахуванні визначених законом підстав тримання під вартою без зазначення, що саме з обставин справи змусило суд дійти такого висновку та відсутності у рішеннях, щодо продовження тримання особи під вартого аналізу актуальності ризиків, які на початку слідства були підставою для взяття під варту…»

2) рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 18 жовтня 2011 року, справа № 10 — 272/11, судді: Погорєлова Г. М., Рудяк А. В. та Гребенюк В.І.

Посилання:http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/20506322

Теза із рішення: «…Відмовляючи в задоволенні подання, суддя в постанові зазначив, що посилання слідчого щодо обсягу проведених слідчих дій у певний проміжок часу, не відповідають матеріалам справи і не ґрунтуються на вимогах національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини щодо порушення п. 3 статті 5 Конвенції, а саме: на рішення Європейського суду «Білий проти України», «Корнев і Карпенко проти України», «Петухов проти України», «Болдирєв проти України», «Прокопенко проти України», «Осипенко проти України», «Молодорич проти України», «Хайредінов проти України», в яких Європейським судом констатувалося про відсутність у рішеннях суду обґрунтування застосовності законодавчо визначених підстав для тримання особи під вартою в контексті обставин конкретної справи…»

Логвиненко проти України, № 13448/07, 14 жовтня 2010 року

Фактичні обставини справи: у період з 2001 по 2008 роки медична допомога, що надавалася заявникові у зв’язку із його захворюванням на ВІЛ та туберкульоз, була неналежною. Зокрема, лікування ВІЛ взагалі не проводилося. Більше того, йому відмовляли провести аналіз крові для встановлення кількості CD‑4 імунних клітин. Декілька разів йому говорили, що він не зможе пройти антивірусну терапію, поки не пройде успішного лікування туберкульозу. З червня 2001 року заявника лікували від туберкульозу, але це лікування було неефективним. Окрім того, одужанню заважали фізичні умови перебування його під вартою в слідчому ізоляторі, так як умови в камерах там були неналежними. А в ізоляторі тимчасового тримання заявник навіть був змушений спати на голому матраці, без постільної білизни, у нього не було можливості митися, голитися та гуляти на свіжому повітрі, було вологе повітря, стіни покриті грибком та пліснявою, питна вода була іржавою, було холодно. Внаслідок поганих умов утримання заявник захворів бронхітом та пневмонією, а захворювання на туберкульоз стало хронічним. Заявник неодноразово скаржився у різні державні інституції щодо неналежних умов утримання на ненадання йому адекватної медичної допомоги, але все це було безрезультатним. У вересні 2006 року працівники Львівської прокуратури звернулися до адміністрації Сокальської колонії № 47 з проханням вжити термінових заходів для проходження заявником повного медичного обстеження. Після цього у листопаді 2006 року заявника направили до лікарні Херсонської тюрми № 61, але після переведення його медичне обслуговування не покращилося, а лікування ВІЛ так і не проводилося.

Суд встановив, що в цілому, у світлі висновків, що стосуються відсутності комплексного підходу до медичного спостереження за заявником, неефективного або відсутнього лікування туберкульозу та ВІЛ, та нездатності забезпечити фізичні умови, розумно адаптовані до процесу одужання заявника, державна влада не зробила щодо заявника того, що можна було б розумно очікувати від неї; були відсутні ефективні та доступні засоби юридичного захисту в рамках внутрішнього законодавства щодо скарг заявника на його лікування та умови тримання під вартою.

Представник заявника в Суді: адвокат Андрій Крістенко.

Суд визнав порушення статті 3, статті 13 Конвенції.