Презентация PowerPoint

Пенкроф, обіймаючи Герберта, свого названого сипа, зібрав усю силу волі, щоб приховати хвилювання, що його охопило, і друзі розсталися.

Не гаючи часу, Сайрес Сміт з Гербертом і журналіст із Набом вирушили в дорогу і незабаром зникли за скелями, а за п’ять хвилин Айртон і Пенкроф благополучно переправилися через протоку, висадилися на острівці й заховалися за скелями на його східному березі.

З брига їх не помітили, та й самі вони ледве розрізняли в густому тумані обриси корабля.

Було пів иа сьому ранку.

Незабаром завіса туману розірвалася, і показалися огорнуті легким серпанком верхівки щогл. Ще кілька митей туман клубо-чився над поверхнею моря, потім піднявся вітер і відніс вдалину останні його жмутки.

Корпус «Швидкого», чітко вимальовуючись на тлі чистого неба, стояв на двох якорях, носом до півночі, повернувши до острова свій лівий борт. Як і припускав Сайрес Сміт, бриг знаходився приблизно за милю з чвертю від берега.

На щоглі майорів лиховісний чорний прапор.

Інженер, озброївшись підзорною трубою, роздивився чотири гармати, що складали суднову батарею; дула гармат були звернені вбік острова. Здавалося, вони лише чекали сигналу, щоб почати обстріл.

Одначе «Швидкий» продовжував зберігати мовчання. По палубі походжали двадцять, можливо, навіть і тридцять піратів. Кілька людей стояло на юті, двоє інших, озброївшись підзорною трубою, уважно оглядали острів.

Очевидно, Боб Гарвей і його команда лише приблизно уявляли собі події, що розігралися минулої ночі на борту судна. Якийсь напівголий чоловік зламав двері крюйт-камери, вони накинулися

на нього, він випустив шість куль, убив їхнього товариша, поранив ще двох. Але що ж сталося з цією людиною? Чи наздогнав його рушничний залп? Чи вдалося йому дістатися вплав до острова? Та й відкіля взагалі він узявся? Що робив на їхньому судні? Мабуть, і справді вирішив підірвати бриг, як думав Боб Гарвей. В усьому цьому нелегко було розібратися. Але в одному тепер твердо перекопалися втікачі-каторжники: невідомий острів, проти якого кинув якір «Швидкий», населений і, можливо, на захист його встане все населення. І все-таки пі на березі, ні иа плоскогір’ї — ні душі. І ніде ні найменших ознак людського житла. Невже жителі встигли втекти всередину острова?

Ось якими питаннями переймався проводир піратів Боб Гарвей, і, як людина обачна, він бажав гарненько ознайомитися з місцевістю, перш ніж посилати туди свою зграю.

Минуло півтори години, але ніщо на борту брига не вказувало, що пірати готуються до нападу або висадки. Очевидно, Боб Гарвей перебував у нерішучості. Навіть у найпотужнішу підзорну трубу він, зрозуміло, не міг роздивитися колоністів, які зачаїлися між скелями. І навряд чи його, увагу привернула завіса із зелених гілок і ліан, що ховала вікна Гранітного палацу і яскравою плямою виділялася на голій стрімкій стіиі. І справді, як він міг уявити, що тут, на такій висоті, у надрах гранітного кряжа, влаштували собі, житло люди? На всьому узбережжі бухти З’єднання — від мису Пазура до мису Щелепи — не було ніяких ознак того, що острів населений.

Одначе о восьмій годині ранку поселенці помітили на борту «Швидкого» якийсь рух. За допомогою талів⁴⁹ матроси спустили на воду шлюпку. Семеро розмістилися в ній. У кожного була рушниця; один із сімки, піратів сів за кермо, четверо взялися за весла, а двоє притулилися на носі; низько пригнувшись і тримаючи рушниці напоготові, вони уважно оглядали берег. У їхнє завдання, безсумнівно, входила розвідка острова, а ніяк не висадка, тому що в цьому випадку капітан вислав би численніший загін.

Пірати, які спостерігали із салінгів, звичайно, помітили, що перед островом лежить ще невеликий острівець, відділений від нього протокою шириною приблизно з півмилі. Сайрес Сміт, незабаром переконався, стежачи за

шлюпкою, що пірати не збираються увійти до протоки, очевидно з міркувань обережності, а хочуть спочатку пристати до острівця.

Пенкроф і Айртон, причаївшись кожний у своєму укритті, за виступом скелі, бачили, що шлюпка направляється прямо до них, і чекали, коли вона підійде на відстань пострілу.

Веслярі обережно просувалися вперед, намагаючись не привертати уваги до шлюпки, і підганяли її рідкими змахами весел. Видно було, що один з піратів, який сидів иа носі, тримає в руці лот і намагається знайти фарватер, прокладений течією ріки Віддяки. А це означало, що Боб Гарвей хоче підвести свій бриг якнайближче до берега. Близько тридцяти піратів, розсипавшись по вантах, стежили за шлюпкою і примічали шлях, щоб безпечно підійти до берега.

Не доходячи двох кабельтових до острівця, шлюпка зупинилася. Стерновий⁵⁰ підвівся і витягнувся на весь зріст, шукаючи поглядом, де б краще пристати.

У цю мить пролунало два постріли. Біла хмарина диму спливла над стрімчаками. Стерновий і матрос з лотом у руці горілиць упали на дно шлюпки. Кулі, випущені Айртоном і Пенкрофом, одночасно вбили двох розбійників.