Презентация PowerPoint

Одначе бриг наблизився до острівця: мабуть, пірати мали намір досягти південного його краю. Дув слабкий вітер, і оскільки течія значно послабшала, Боб Гарвей мав можливість спрямувати свій корабель, куди йому заманеться.

Піратські шлюпки, послані на розвідку, знайшли фарватер, і тому бриг сміливо просувався вперед. Легко вгадувалися його плани: він кине якір напроти Нетрів і звідти відповість градом ядер і снарядів на кулі колоністів, які перебили частину екіпажу.

Незабаром «Швидкий» досяг краю острівця і безперешкодно обігнув його; на судні підняли косий грот, і бриг, тримаючись круто до вітру, прийшов иа траверс ріки Віддяки.

— Ох, розбійники, лізуть-таки! — закричав Пенкроф.

У цю хвилину до Сайреса Сміта, Айртона, моряка і Герберта приєдналися Наб і Гедеон Спілет.

Журналіст і його товариші вирішили, що настав час залишити свої пости біля гирла ріки, і вчинили цілком слушно, тому що звідти стріляти по кораблю просто безглуздо. Значно краще бути усім разом у рішучу хвилину, коли, можливо, почнеться жорстока сутичка. Гедеон Спілет і Наб дісталися до Нетрів, ховаючись за скелі, і град куль пе заподіяв їм аиі найменшої шкоди.

— Спілете! Набе! — вигукнув інженер. — Сподіваюся, ви не поранені?

— Ні, не поранені, — відповів журналіст, — правда, злегка зачепило рикошетом! Але, погляньте-но, цей чортів бриг входить до протоки!

— Так, — підтвердив Пенкроф, — і за десять хвилин він стане иа якір проти Гранітного палацу!

— А який ваш план дії, Сайресе? — звернувся Гедеон Спілет до інженера.

— Доведеться нам заховатися в Гранітному палаці, поки ще є час і каторжники нас ие знайшли.

— Абсолютно з вами згодний, — відповів Гедеон Спілет, — але замкнувшись там...

— Будемо діяти згідно з обставинами, — сказав інженер.

— Ну, тоді вирушаймо, і швидше! — вигукнув журналіст.

— А як, на вашу думку, містере Сайрес, чи ие краще нам з Айртоном залишитися тут? — запитав моряк.

— А навіщо, Пенкрофе? — заперечив Сайрес Сміт. — Ні, нам не варто зараз розлучатися.

Не можна було втрачати ні хвилини. Колоністи вибралися з Нетрів. Невеликий виступ кряжа ховав їх від очей піратів, які юрмилися на палубі «Швидкого», але гучна луна гарматних пострілів, що трощила скелі, свідчила про те, що бриг підходить до берега.

Дістатися до підйомника, досягти дверей Гранітного палацу, де з учорашнього дня сиділи замкнуті у великому залі Топ і Юп, було справою однієї хвилини.

І вчасно! У вікна, повиті зеленню, вони побачили, як «Швидкий», огорнутий клубами диму, входив до протоки. Колоністам довелося навіть трохи відійти вбік, тому що всі чотири гармати стріляли безугавно і ядра били наосліп по Нетрях і по гирлу ріки Віддяки, хоча захисники її вже залишили свої позиції. Скелі розліталися на шматки, і слідом за кожним залпом лупали тріумфуючі вигуки піратів, що кричали на всю горлянку «ур-ра!»

І все-таки залишалася надія, що Гранітний палац уціліє, тому що Сайрес Сміт наказав з обережності замаскувати вікна зеленню, але раптом ядро знесло двері і влетіло до . коридору.

— Прокляття! — вигукнув Пенкроф. — Невже ці негідники нас знайшли?

Можливо, що пірати й ие помітили колоністів, але, безсумнівно,

Боб Гарвей вважав своєчасним дати залп по завісі зелені, що підозріло яскраво виділялася иа тлі кам’яної стіни. Обстріл Гранітного палацу продовжувався з подвоєною жорстокістю, і незабаром ще одне ядро зірвало зелені гілки, оголивши в граніті зяючий отвір.

Становище колоністів стало безнадійним. їхній притулок викрили. А вони ие могли спорудити перешкоди проти ядер, навіть ие могли заховатися від осколків граніту, які фонтаном злітали навколо них. Залишалося тільки одне: перейти до верхнього коридору Гранітного палацу, кинувши своє житло напризволяще. Раптом пролунав глухий удар і слідом за ним запеклі волання.

Сайрес Сміт і його товариші кинулися до вікон...

Величезний водяний стовп, подібний до смерчу небаченої сили, підняв бриг, що тріснув навпіл, і за десять секунд хвилі поглинули судно і злочинців, які складали його екіпаж!

РОЗДІЛ ЧЕТВЕРТИЙ

Колоністи на березі. — Айртон і Пенкроф рятують те, що можна врятувати. — Бесіда за сніданком. — Міркування Пенкрофа. — Ретельний огляд брига. — Крюйт-камера вціліла. —

Нові багатства. — Останні залишки. — Уламок металевого циліндра

— Вони вибухнули! — вигукнув Герберт.

— Справді! Злетіли в повітря, немов Айртон підпалив порох у їхній крюйт-камері! — підтвердив Пенкроф, кидаючись разом з Набом і юнаком до підйомника.

— Але що ж усе-таки сталося? — запитав Гедеон Спілет, що ніяк пе міг отямитися після настільки несподіваної розв’язки.

— Ну, цього разу ми все довідає-. мося!.. — жваво відгукнувся інженер.

— Що довідаємося?

— Пізніше, пізніше, а тепер ходімо, Спілете. Головне, піратів більше не існує.