Презентация PowerPoint

І Сайрес Сміт, гукнувши із собою журналіста й Айртона, поспішив на берег, де їх чекали Пенкроф, Наб і Герберт.

Морські хвилі поглинули бриг, навіть щогли не виднілися. Водяний смерч, піднявши судно, перекинув його на бік, і в такому положенні воно й затонуло, — очевидно, вода налилася у величезну пробоїну. Але оскільки в цьому місці протоки глибина не перевищувала двадцяти футів, виходило, що під час відливу відкриється остов затонулого брига.

. На поверхні води кружляли уламки корабля — цілий набір запасних щогл і рей, клітки з курми (крилаті бранки були ще живі), ящики і барила, яких напором води викинуло через люки, і вони поступово спливали па поверхню; одначе не видно було ані дощок палуби, ані шматків обшивки, що робило ще загадковішими обставини раптової загибелі «Швидкого».

Проте дві щогли, тріснувши за декілька футів вище палуби, порвали при падінні штаги й ванти і невдовзі виринули разом з вітрилами; одні були розгорнуті, інші затиснуті між дерев’яними частинами. Але ж хіба можна дивитися, склавши руки, як відлив несе всі ці багатства у відкрите море, — звичайно ні, і Айртон з Пенкрофом кинулися до піроги, наміряючись пригнати вцілілий рангоут до острова або до острівця Порятунку.

Але коли вони уже взялися за весла, їх зупинив голос Гедеоиа Спілета.

— А шестеро піратів, що висадилися иа правому березі ріки? — запитав він раптом.

Він вчасно згадав про цих шибайголов, що пішки дісталися до мису Знахідки, після того як їхня шлюпка розбилася об прибережні скелі.

Всі глянули вбік мису і ие знайшли жодного втікача. Цілком імовірно, що, ставши свідками загибелі брига, поглиненого водами протоки, бандити сховалися в глибині острова.

— Ми займемося ними пізніше, — сказав Сайрес Сміт. — Правда, бандити можуть заподіяти нам чимало зла, тому що вони озброєні, але ж шестеро проти шістьох — це значить, що сили рівні. У нас є зараз справи важливіші.

Айртон з Пенкрофом відіпхнули пірогу від берега, і, скоряючись могутнім ударам весел, вона помчалася до місця катастрофи.

Море було спокійне, і вода стояла дуже високо, тому що два дні тому настав молодик. Отже, мине близько години, перш ніж відкриється остов брига, що затонув у протоці.

Пенкроф і Айртон устигли зв’язати щогли і дерев’яні бруси канатом, кінець якого Закинули на берег біля підніжжя Гранітного палацу. Колоністи спільними зусиллями витягли їх иа сушу. Потім на пірогу підібрали все, що плавало на поверхні: клітки з курями, барила, ящики — і всю цю здобич негайно перенесли до Нетрів.

Разом з уламками корабля спливло кілька трупів. Серед них Айртон упізнав Боба Гарвея і, вказавши Пенкрофу на мертве тіло пірата, схвильовано вимовив:

— Ось ким був і я, Пенкрофе!

— Але зараз ви зовсім інший; наш славний Айртоне! — вигукнув моряк.

Заслуговувала подиву та обставина, що трупів було дуже мало. Колоністи нарахували тільки п’ять-шість потопельників, їх несло течією у відкрите море. Цілком ймовірно, пірати, зненацька захоплені катастрофою, не встигли залишити корабель, і, оскільки він перевернувся иа бік, більшість загинула, заплутавшись в бортових сітках. Відлив, що захоплював у море трупи, рятував колоністів від сумної необхідності ховати їх де-небудь у віддаленому куточку острова Лінкольна.

Протягом двох годин Сайрес Сміт з товаришами витягали уламки корабля на берег, відв’язували від рей вітрила, що, на щастя, виявилися зовсім цілими, розкладали їх для просушки на пісок. Поглинені роботою, вони майже не розмовляли, але як багато думок юрмилося у кожного в голові! Бриг, із усім його вмістом, — це ж сьогоденне багатство. Усяке судно являє собою цілий плавучий СВІТ; і, майно колоністів, безсумнівно, поповниться безліччю необхідних предметів. Коротше — повторювалася, тільки в більших масштабах, історія знахідки ящика, виявленого иа мисі, який тому й одержав назву мису Знахідки.

«І чому, думав Пенкроф, — Чому б нам не підняти затонуле судно? Якщо там усього тільки одна пробоїна, закрити її нічого не варто, а судно тоннажем триста, а то й чотириста тонн — це ж справжній гігант у порівнянні з нашим «Бонадвентуром»! На такому судні хоч за тисячу миль вирушай! Куди хочеш, туди й пливи! Треба б нам з містером Сайресом і Айртоном узятися за це діло! Варто потрудитися!»

Справді, якщо на бригу ще можна плавати, шанси колоністів на повернення до рідних країв зростуть у сотні разів. Але, для того щоб вирішити це важливе питання, доводилося чекати кінця відливу: тоді можна буде оглянути з усіх боків корпус судна. Коли залишки затонулого корабля виловили з води і склали на березі в безпечному місці, колоністи вирішили перепочити і поснідати. Вони буквально падали з ніг від голоду. На щастя, комора знаходилася поблизу, і Наб з честю довів свої неабиякі кулінарні здібності. Сніданок відбувся на відкритому повітрі біля Нетрів. Читач, звичайно, здогадується, що під час їжі всі розмови точилися навколо несподіваної події, що чудом врятувала колоністів від неминучої загибелі.