Читаем Пригодам — ура! полностью

Пригодам — ура!

Ми підскочили до самісінького вікна і вже сміливо залізли всередину. Там, у кімнаті, в шкіряному кріслі сидів маленький Капітон і голосно чхав. І з кожним разом він меншав і меншав! Ось він чхнув — і зробився завбільшки з кота. Ось іще раз — і вже як миша… Ось він, нарешті, вже як мураха. Ми ледь почули останнє тоненьке, мов дзижчання комарика, «аа-пчхи» — і дідуган зник! Назавжди!

Ми не змовляючись подбігли до шафи й заходились відкорковувати пробірки й випускати з них сни, які цей дідуган устиг понабирати у бідолашних дітлахів.

— Отримуй свій сон, Іринко!

— І ти, Васильку!

— І ти, Оксанко!..

— А ось і мій, ріднесенький! — раптом вигукнув Борька, схопивши пробірку зі своїм сном. — Ох, і спатиму ж я сьогодні! — засміявся він. — Красота!

Ми повипускали всі сни і, радісні, вийшли надвір.

Ви питаєте, як ми перемогли Капітона? А дуже просто! У пробірку, яку продав дідові Кучма, Ігор насипав звичайного молотого перцю. Адже він виглядав точнісінько так само, як і порошок дідугана. Отак-от!..

Ми весело крокували нашим провулком — тепер уже вп'ятьох! — і голосно виспівували нашу пісеньку. Ми посміхалися один до одного, до всіх перехожих, що траплялися нам назустріч, і нам ставало ще краще! Адже ми тепер чудово знали: дідугана переможено, наші сни — з нами! А поки снитимуться кольорові, запахущі, травневі сни — літати нам і літати!

Бюро знахідок
Неказкова казка

1

Будь ласка,заходьте!Скорішезаходьте!Усе,що згубили,шукайтей знаходьте!Я всепокажу вам,що єна полицях.Ви тільки,будь ласка,уважно дивіться.Можливо,на котрійсьіз нашихполицьВи знайдетете,що згубиликолись!

2

Отутперед вами —загубленасовість.Гадаю,вона в наслише тимчасово:Без неї жне можутьдорослі та дітиі тижняпрожитина білому світі…Згубив її хлопець,якийтишком-нишкомНадворімаломупідставивпідніжку,у іншого хлопцям'яча одібрав,сусідці по партімалюнокпорвав.А тількиспитають у нього:— Навіщо?!Провинувін звалитьодразуна інших,томуні в дворі з ним,ні в класі не грають…Гадаю,він скородо насзавітає!..Ну от,подивіться,а щовам казав я!Ужепоспішаєпо совістьхазяїн!Ця совість,я бачу,належить тобі?Будь ласка,бери,але більшне губи!

3

А тутна полиці —роззява з роззяв,найкращийловецьі винищувачґав.Давно вжеусе вінзабуві проґавив:забув,що він маєобов'язки й справи,забувдесь портфель,авторучку красиву,забуві про те він,що мамапросила.А якосьна ґавутак ротароззявив,що самзагубив себе,бідний роззява!Ще й досіДивуєтьсявсюдинарод:од хлопцязоставсьлиш роззявленийрот…Як тількизустріне йогохтось із вас,скажіть,щоб зайшовза собоюдо нас.

4

Ця купавелика —загублений час.Боюся,що й місцяне стачитьу нас…Ось —часдля навчання,загубленийв школі, —його вже,напевно,не вернешніколи!Тут —час допомогиі мамам,і татам,якийу розвагахвтрачализавзято.Там —Часдля зарядки,що в ліжкахзгубилиі разомзі спортому лінівтопили…Тутстільки часупогубилиневчасно,що явже й не знаю,куди йогокласти!Напевно,мені доведетьсяна дверяхскоріше прибититабличку фанерну,щоб з неїнарештідовідавсякожний:«ЗагубленийЧасПовернутине можна!»