Притулок пророцтв

Згідно з «Нью-Йорк Таймс», у червні 2007 року двох чоловіків і жінку схопили в Афінах, коли вони начиняли поліцейську машину кустарною вибухівкою. Це були перші нові арешти за місяці нічних підривів банків і податкових служб. Десятьох терористів помітили, коли вони кидали коктейлі Молотова у філію Євробанку. Вогонь загасили, проте терористи втекли.

Першого лідера «Сімнадцятого листопада» (у книзі вказаний як Мірон Коста) так і не знайшли. Вважають, що він переховується на одному з понад 1400 грецьких островів у Егейському та Іонійському морях.

В Ашрафі лідери «Моджахедін-е Халк» досі чекають, що Державний департамент і Пентагон вирішать свої суперечки стосовно вилучення МЕХ зі списку терористів[54]. Вони сподіваються, що Пентагон візьме гору і дозволить їм взяти участь у тому, що вони вважають неминучою війною проти Ірану. Кілька сенаторів, як республіканців, так і демократів, підтримали їх. Інші виступили проти таких дій.

Сержант Вільям Сазерленд 9 листопада 2003 року сказав «Вашингтон Пост»: «Вони терористи, а не патріоти». Колишній генсекретар Колін Павел, з іншого боку, вказав колишньому міністру безпеки Доналдові Рамсфелду, що сили «Моджахедін-е Халк» – це не союзниці США, а заручниці.

Згідно з випуском «Нью-Йорк Таймс» від 27 липня 2004 року, американські військові вважають «Моджахедін-е Халк» «особами під захистом», які підпадають під четверту Женевську конвенцію і мають імунітет проти виселення. Газета «Крисчен Саєнс Монітор» 29 липня написала: «Статус осіб під захистом – це перемога для яструбів, які підтримують використання МЕХ проти Ірану».

Згідно з «Ньюзвіком» від 14 лютого 2005 року, адміністрація Буша мала намір використати агентів МЕХ проти Ірану, а Пентагон сподівався «…натренувати як шпигунів…» деяких заручників МЕХ.

Члена парламенту Іраку заочно засудили до смертної кари в Кувейті за планування нападів на американське та французьке посольства, під час яких загинуло п’ятеро американців. Згідно з «Нью-Йорк Таймс» (7 лютого 2007 року), його ідентифікували як терориста «…“Стратиджик Полісі Консалтинґ”, іранського дисидентського угруповання у Вашингтоні… яке дістає значну кількість інформації від Народних моджахедів (sic), найбільшої та найзагрозливішої групи, налаштованої проти Тегерана».

Лідери Тегерана досі вимагають, щоб членів МЕХ повернули в Іран, де – як стверджують – їх очікує смертна кара. Інші мусульманські країни відмовилися надати їм притулок. Суперечка між Держдепартаментом і Пентагоном досі не вирішилася.

Військова розвідка США стурбована ймовірністю масових самогубств у Ашрафі, у разі, якщо Сполучені Штати спробують знешкодити табір.

У січні 2006 року міністерство оборони Болгарії віддало наказ ста п’ятдесяти чотирьом солдатам, включно з тридцятьма чотирма офіцерами штабу (озброєними електрошокерами та іншими засобами контролю поведінки натовпу), взяти під контроль опір у таборі, якщо лідери організують виступ проти усунення рядових. Їхня основна мета – запобігання масовим самогубствам.

Хоча болгарці взяли контроль над життям усередині табору, сили США залишаються на місці за межами Ашрафу, щоб підтримувати безпеку перед загрозою поступового розгону військового складу МЕХ.

На час написання цих рядків доля МЕХ, «священних народних воїнів джихаду», в Ашрафі залишається під питанням.

Примітка автора

Ця книжка – художня вигадка. Хоч я дозволив собі поетичний вимисел, дві маловідомі терористичні організації, зображені в романі, існують насправді. Обидва марксистсько-ленінські угруповання, грецьке й іранське, виникли внаслідок нападів з боку влади на студентів, що протестували проти тиранічних режимів, які, на їхню думку, підтримувало ЦРУ.