– До війни в затоці[37]
, – повільно почав він, – Ірак займався дослідженням усього того, що ви перелічили. Складність на той час полягала в тому, щоб вивести штами бактерій, придатні для аерозольного розпилення. Бо тільки так можна одним махом знищити купу людей, як нам погрожує Тедеску у своїх пророцтвах. Як вам відомо, мікробів, достатньо стійких, щоб успішно використовувати їх як біологічну зброю новітнього типу, дуже мало, хіба що вони навчилися зберігати їх у мікропробірках.– Гаразд, то якого висновку ви дійшли? – запитав Сорджер.
– Цю частину загадки я вже розгадав: це сибірська виразка.
У всіх перехопило подих.
Представник Пентагону насупився.
– Тільки не кажіть, що в таких маленьких групах вже немолодих людей, як «Сімнадцяте листопада» та МЕХ, знайшлися фахівці, які можуть модифікувати спори виразки, щоб застосувати їх як зброю.
– Ні, – погодився Дуґан, – проте нам відомо, що Росія вивела особливо смертоносний штам сибірської виразки під назвою «Антракс 836». КДБ називало цей штам своїми бойовими мікробами і вирощувало його у великих кількостях. Ці бактерії спокійно можна заморожувати сухим методом і зберігати в порошку. Ось вам і ідеальна біологічна зброя, до того ж, найімовірніше, стійка до пеніциліну. І виготовити новий антибіотик ми не встигнемо.
Тип, що крутив ручку, постукав нею по столу.
– Якщо я не помиляюся, апокаліптична релігійна секта «Аум Сінрікьо»[38]
кілька разів безуспішно намагалася розпилити сибірську виразку в японській підземці.– Щодо безуспішності ви маєте рацію, тому що вони спробували пустити спори через вентиляцію. Однак я майже впевнений, що Тедеску взяв до уваги їхні помилки і винайшов власний унікальний метод поширення виразки.
– Де підтвердження того, що цей штам є у моджахедів?
– Ірак володіє значними запасами спор. Їх планувалося застосувати проти сил коаліції та в Ізраїлі.
Тип з ручкою, сам того не зауважуючи, креслив каракулі у своєму блокноті.
– І звідки ця погань у Саддама?
– Згідно з нашими відомостями, десятки висококваліфікованих науковців з Росії, що залишилися без роботи, збули іракцям збудників різних епідемічних захворювань. Але знаєте, у чому найбільша іронія? У 1986-му, до того як Штати розірвали всі відносини з Іраком, їхнім ученим, щоб дістати спори сибірської виразки, досить було просто замовити їх у нас телефоном. Ми надсилали зразки з Американського сховища культур у Роквіллі, штат Меріленд, звичайною поштою.
– Усе це в минулому, – озвався армієць. – Які у вас є докази, що нам загрожує якась небезпека зараз?
– Голова підрозділу антитерористичної медицини наголошував, що напад на нашу країну із застосуванням сибірської виразки є загрозою номер один для національної безпеки. Та й ваші військові експерти передбачали, що ймовірність подібного теракту, здатного забрати життя сотень тисяч людей і завдати державі збитків на понад трильйон доларів, у одному з американських міст у часовому відрізку від двох до п’яти років становить дев’яносто відсотків.
– Як дізнатися, яким методом планують розпилювати виразку? – вступив професор.
– Це мій клопіт. Третій катрен Тедеску називається «Як». Якщо я знатиму його і зумію розгадати, можливо, ми знайдемо спосіб запобігти атаці.
Любитель крутити ручку показав нею на капітана Еліаде.
– Він каже, що пророцтва відомі тільки Рейвен Слейд, а вона перебуває в руках «Моджахедін-е Халк», тож вся ця справа здається безнадійною і…
– Це не зовсім так, – перебив його військовий, – моджахеди є найсильнішою опозицією режиму аятоли і, як один з можливих варіантів, планується використати їх як передові загони в разі вторгнення до Ірану. Ми очікуємо, що Держдепартамент виключить їхню організацію зі списку терористичних.
Ручка штрикнула стіл.
– Моджахеди – терористи. Ми й далі категорично проти того, щоб мати з ними справу.
– Схоже, перемовини Пентагону і Держдепартаменту зайшли в глухий кут, – зауважив Еліаде.
Дуґана занудило.
– Вашу дивізію, цього ж року вибори, правильно?
– Це не має до них жодного стосунку, – відрізав тип з ручкою. – Наше питання в тому, як витягти пророцтва в душевнохворої дівчини, яка перебуває в руках ворога?
– Якщо вам вдасться визволити дівчину з Ашрафу живою і передати в мої руки, я зумію розв’язати їй язика, – втрутився Еліаде.
– Ще одна вистава театру тортур? – уточнив Дуґан. – Чи цього разу все буде по-справжньому?
– Ніхто тут не говорить про тортури, – втрутився любитель ручок.
– Просто допит із застосуванням сили, – додав професор.
Речник Пентагону похитав головою.
– Ми всі тут просто гаємо час. Як повідомляє наш глибоко законспірований агент у Ашрафі, до ранку Рейвен, можливо, взагалі не буде серед живих.
Дуґан зачекав, доки всі інші покинуть конференц-зал.
– Капітане Еліаде, у мене до вас є одне прохання. Можете мені позичити одного з ваших людей? Може, того поліцейського, що привіз мене сюди.
– Навіщо?
– Спробую пошукати зачіпки сам, інкогніто.
– За кого ви себе видаватимете?
– За студента журналістики, що працює в грецько-американському двотижневику «Грік Прес».