Революційна стихія. Зимовий похід 1919-20 pp. Спомини

Микола Міхновський, Ідеолог самостійної України, організатор перших полків Українського війська — імені Богдана Хмельницького та імені Павла Полуботка

Іван Полтавець-Остряниця (справа), Наказний отаман Вільного козацтва у 1917–1918 рр.

Парад війська УНР у Києві 19 грудня 1918 року

Почесна чета Січових Стрільців на двірці у Фастові під час приїзду Головного Отамана

Старшини пішої розвідки 1-го полку Січових стрільців

Зустріч Голови Директорії С. Петлюри на пероні Фастівського вокзалу після вигнання більшовиків 29 серпня 1919 р.

На фото зліва направо командири 1 Гайдамацького Куреня ім. Кармелюка командир ІІ сотні підполковник Володимир Рибчинко, командир куреня полковник Ігор Троїцький, командир І сотні сотник Павло Горячий Умань зима-весня 1919 р

Залога панцирного потягу «Січовий Стрілець». Київ, грудень 1918 р.

Приїзд Петлюри до Кам'янця-Подільського після зайняття міста

А. Гулий-Гуленко. Генерал- хорунжий Армії УНР

Петро Дяченко, командир полку Чорних Запорожців

Полковник Дяченко — старший командир полку чорношличників, полковник Василів, генерал Омелянович- Павленко, генерал Базільський. Табір Пікуличі, Перемишль, Оригінальна записка від 26.11.1920 р. зберігається у фондах Державного історичного архіву у Львові

Ю. Тютюнник. Портрет роботи Петра Холодного

Ю. Тютюнник у молоді роки

Ю. Тютюнник. Останнє фото. З архівів СБУ.

ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ

В гарматнім диму розкотилися луни,
І вихор степами гуди.
Підмийся як сокіл, кружляє
Тютюнник — Тютюнник на Київ іде.

Напоїмо коні із синього Дону,
Самі нап'ємося з Дніпра.
У Києві ворог від жаху холоне,
Героїв чекає сестра.

Тримайтесь, герої! За нас святий Юрій
У тяжкім нерівнім бою!
Послав нас до бою, гей, Симон Петлюра
Боротись за матір свою.

В нерівнім бою одгриміли гармати,
Підкови в степам прогули.
Героїв походу оплакала мати,
Що, як грізний вихор, пройшли.

Гей, прийде пора і година розплати
На ворога нагло впаде, —
З мільйонами встане і в Київ карати
Тютюнник з Сибіру прийде.

«Пісня про Тютюнника» була написана Іваном Багряним 1946 року на прохання керівника капели бандуристів Григорія Кутастого. Річ у тім, що Іван Багряний у своїх виступах, у публіцистичних творах завжди демонстрував свою особливу прихильність до Юрка Тютюнника.

У листі Г. Китастого до І. Багряного керівник капели повідомляє, що «Пісня про Юрка Тютюнника» вперше прозвучала 24 липня 1948 р. в таборі для переміщених осіб у Майнц-Кастелі: «Не дивлячись на те, що співали вперше, довелося співати двічі. Для військовиків (учасників Зимового походу) це була така несподіванка, так широ дякували, що ми з тобою перші воскресили такого генія, як Юрко Тютюнник».