Шлюбні ігрища жаб

Коли за Тамарою зачинилися двері, Алла, широко розмахнувшись, відважила Маскимові гучного ляпаса. Удар, як для жінки, вийшов сильним, Максим поточився і змушений був схопитися рукою за стіну.

— Ти що, здуріла?!

Вдруге бити себе не дозволив — перехопив руку і стиснув міцно, до зойку.

— Козел! Пусти! Пусти, кажу!

— Я ніколи не дорікав тобі твоїм небезгрішним, з погляду завзятих моралістів, минулим! — Він послабив тиск, але пальців не розчепив. — Я думав, у нас будуть нормальні стосунки цивілізованих людей кінця двадцятого століття!

— Моє минуле отак-от не падає тобі на голову і не верзе нісенітниць. Це не дуже приємно, погодься! Та пусти руку, бл-лін!

Максим змилостився. Алла незадоволено глянула на своє зап’ястя.

— Синець тепер буде!

— А у мене на морді нічого не буде? Могла б голову знести!

Полаявшись, обидвоє, як не дивно, заспокоїлися.

— Все одно не повірю, що під час відрядження в тебе з нею нічого не було, — буркнула Алла.

— Думай що хочеш, — втомлено відповів Максим. — Так, я справді дав їй цей телефон. Все ж таки товариські стосунки між людьми повинні зберігатися, навіть між колишніми партнерами по ліжку. Не люблю наживати собі ворогів, а ця Томка надто дріб’язкова — якби вона на мене з якоїсь причини образилася, решта мого життя була б назавжди підпсована. Дівчинка непогана, але дурнувата, вдача в неї така…

— Вважай, що ти вже її образив.

— Не розумію цього вибрику! Вона зайшла далеко… Головне — я не розумію причини. — Він бачив, що Алла все ще слухає його з недовірою. — Ти їй повірила? Ти дуже мало знаєш цю пройду! Я здивований, але її нахабство просто не новина для мене! Ну, як тобі ще пояснити…

— Жодних пояснень! — перервала його Алла. — Я з самого початку підозрювала, що тут щось не те. Твій паспорт — доказ. Навіть якщо відкинути здоровий глузд і повірити в усю цю тарабарщину, то наявність штампа в її паспорті і відсутність його у твоєму — це абсолютно проти всякої логіки! — Максим хотів щось сказати, але вона промовила рішуче: — І поки що годі на цю тему, добре? Давай поп’ємо кави, а потім спокійно все обговоримо.

4

Алла познайомилася з Максимом на дні народження в його однокурсника і друга, а її однокласника і сусіди Олега Кутька. Він готувався бути свідком у них на весіллі. Дома його застати було важко — малий бізнес вимагав постійної біганини. Але їй пощастило — Олег сидів удома і чекав на важливий телефонний дзвінок.

— Що там за важлива справа, яку не можна вирішити телефоном? — спитав він, коли Алла вмостилася з цигаркою на софі.

— Ти повинен знати Тамару Шиян.

— Повинен, — легко погодився Олег. — І знаю. Цікава вона, взагалі, істота… В чому справа?

— Розкажи мені про неї.

— З якої це радості?

— Слухай, Кутько, в тебе постійно справ по горло, тому затримувати тебе я не хочу. Мені цікаво почути що-небудь про цю істоту. І не питай чому.

— Все у вас, бабів, не так, як у людей, — стенув плечима Олег. — Ніякої логіки на вас не вистачає, їй-богу. І на тебе, і на Томочку Шиян… І зовні вона нічого, і наче не дурна, але коники викидала такі, що на голову не налазили! — тепер він говорив жваво, очевидно, особистість Томи Шиян неодноразово була темою для розмов у чоловічому середовищі. — Вона придумувала різні ідіотські і часто досить провокаційні історії — і сама в них щиро вірила! Уява в неї багата, дай боже кожному таку! — Алла раптом подумала, що Олег запросто міг бути жертвою цієї уяви, але, мабуть, він цього не розкаже. — Чи це хвороба така, чи знак зодіаку якось впливає…

— А який у неї знак?

— Хрін його знає! Кажуть, знак впливає на характер і поведінку… Може, це дурниця… Я, наприклад, Лев, а всі гороскопи пишуть про Левів такі характеристики, які зовсім не збігаються з рисами мого характеру… Але то пусте! Томка рідкозуба, а рідкозубі — всі брехуни! Прикинь, якось вона повернулася з канікул і заявила, що одружилася. Вірніше, не так було: вона десь узяла обручку і почепила її на пальця, — хтось спитав, навіщо вона її носить, чи не одружилася, — і Томочка відповіла ствердно. Ще потім про чоловіка-афганця всім торочила… Ну, люди у нас прості — взяли й скинулися на подарунок, сервіз купили чайний. А вона потім сказала, що в нас зовсім нема почуття гумору! Перед цим, правда, подякувала за увагу…

— Куди сервіз поділи?

— У неї залишився! Погодься, ідіотська ситуація… Вона, правда, одразу запросила всіх на чай, купила три «Київських» торти, а на той час це був страшенний дефіцит, коньяку кілька пляшок… Зам’яли, коротше, справу… А то ще була історія…

Від спогадів відволік телефонний дзвінок. Олег квапливо зняв трубку, незадоволено сказав: «Ви помилилися номером» — і розчаровано повернув її на місце.

— Бардак у нас. Вже сьомий раз Семена Наумовича питають… Так ось, політекономію у нас викладав один відставний казанова, професор, чогось там кандидат… Була в нього певна репутація…

— Студенток любив? — посміхнулася Алла.