Шлюбні ігрища жаб

Слова каменем застрягли в неї в горлі, коли вона раптом побачила нелюдський вираз Максимового обличчя. Він нічого не говорив більше — стрибком знищив відстань між нею і собою, схопив її за плече, не даючи ухилитися, зі свистом розсікши повітря, злетіла угору рука, озброєна замашним шматком арматури…

Після третього удару Тамара сповзла на підлогу, після шостого перестала кричати, тільки стогнала, коли він товк її ногами по голові, грудях, животу.

Сусіди, марно спробувавши вивалити двері, викликали, перелякані нелюдськими криками, міліцію.

Тамара Шиян померла по дорозі до лікарні.

Розтин показав, що потерпіла — Горбаль Алла Михайлівна була на другому тижні вагітності.

Потерпіла Шиян Тамара Іванівна вагітною не була.

Смаль Максим Петрович, якого було затримано на місці скоєння злочину, відмовився відповідати на будь-які запитання.

Липень 1994 року Харків — Ніжин

Жінка з кошиком винограду (Кримінальне оповідання)

— Тепер ми підійдемо до найбільш оригінального і найбільш цінного експоната приватної колекції барона Таверне!

Екскурсанти скупчилися біля картини, єдиного експоната, який знаходився в наступній кімнаті. Макар зробив кілька спритних рухів і опинився в перших рядах глядачів. Жінка-екскурсант стала так, щоб усім було видно, і продовжила:

— Як ви бачите, це традиційний приклад живопису епохи Ренесансу. Картина ця цікава перш за все своєю історією. Англійський мистецтвознавець Герберт Кейтервіл дев’ять років тому взяв історію цієї картини за основу для науково-популярної праці «Нерозгадана таємниця Відродження», де виклав кілька версій появи цієї картини і спробував встановити її авторство. Праця, видана окремою книжкою, ось вона, мала певний резонанс у мистецькому світі, бо авторство «Жінки з кошиком винограду» й досі точно не встановлено. Дехто приписує її до ранніх робіт Маркантоніо Раймонді, інші переконані, що це — учнівські вправи Лоренцо Лотто, але найбільше обгрунтованих тверджень є про те, що полотно належить пензлю нідерландського художника Йоахіма Бекелара.

Глядачі набрали розумного вигляду і поважно закивали головами.

— Картина дісталася нинішньому власникові у спадок від прадіда, який зовсім не цікавився мистецтвом, і полотно знайшли у підвалах родового палацу Таверне. Як з’ясувалося згодом, раніше картина належала одному дворянину, який розорився і роздав майно за борги. Таверне почав вивчати історію походження картини, і з’ясувалося, що ще раніше ця картина стала приводом для сварки й убивства. А до того…

Макар вже не слухав її, а замість картини побачив на стіні, як на екрані телевізора, пана Яцинського, який ходить туди-сюди по своїй камінній — це ж треба, спеціальну кімнату з каміном на дачі збудувати, це вже від жиру! — і читає йому лекцію про суть мистецтва.

— Одні вважають мистецтвом непомітне видобування гаманців з кишень пасажирів громадського транспорту. Інші вміють вправно відімкнути будь-який замок і переконані, що мистецтво — це те, чим займаються вони… Але існують справжні цінності, зрозумій це! Колись один придурок поцупив золоту статуетку Шіви. Переплавив витвір мистецтва на брутальний шматок жовтого металу і комусь там продав за ціну, яка в двадцять разів нижча вартості статуетки, виробу з цього золота. Або інший приклад — один прищавий спритник поцупив картину раннього Коро, тобі, до речі, щось говорить це ім’я? Так я і знав, та менше з тим… Він вирізав полотно з дорогоцінної рами і викинув, а раму продав невизнаному художнику на прізвисько Гепа, який малював благенькі копії шедеврів і продавав їх за валюту, бо вправляв їх у оригінальні рамки. І таких прикладів — море! Тотальне невігластво! Люди не знають, що мистецтво приносить великі гроші вже через те, що воно вічне! Ти хоч розумієш, про що я говорю?..

Макар труснув головою — і марево щезло. Екскурсанти повільно рухалися до наступної зали, а він, як справжній цінитель образотворчого мистецтва, стояв і зирив на картину невідомого художника «Жінка з кошиком винограду».

Пан Яцинський знає людину, яка заплатить кілька мільйонів «зелених» за цю картину. Приватна колекція барона Таверне об’їздила вже півсвіту. В Києві вона опинилася завдяки сприянню Французького культурного центру. Виставка тривала лише тиждень. До закриття лишилося три дні. Часу в Олега Макарчука, злодія на прізвисько Макар, було обмаль…

— Сьогодні, мужики, я йшов на чергування з задоволенням!

Вася Бутейко завжди бурчав, коли йому випадало нічне чергування. Він скаржився всім підряд, що взагалі розучився спати, і навіть не допомагає куплене за долари імпортне снодійне, від якого його жінка вирубується моментом у будь-який час.

— Що в лісі здохло? — запитав Коля Людник.