Сивий Капiтан (на украинском языке)

Частково та енергiя витрачається на реактивнi двигуни, частково на той генератор антигравiтонiв, про який Сивий Капiтан сказав лише загальними словами, бо це надто складна рiч для сприймання людини, необiзнаної досконало з сучасною фiзикою. Третiм, головним, споживачем енергiї було не менш фантастичне пристосування, що паралiзує дiю зброї i машин-переслiдувачiв "Люцифера". Це пристосування здавалося Олесевi одним з найдивовижнiших винаходiв, якi будь-коли з'являлися на свiтi.

Сивий Капiтан мiг витрачати енергiю в необмеженiй кiлькостi i пiсля того, як задовольнялися потреби реактивних двигунiв "Люцифера" i генератора антигравiтонiв, що гасили земне тяжiння i позбавляли машину ваги. Складна система дротiв обвивала все велетенське тiло "Люцифера", ховаючись пiд його сiро-зеленою оболонкою. В разi потреби до цiєї системи дротiв, що утворювала собою гiгантську електромагнiтну шпулю, одним поворотом важеля на пультi керування вмикався електричний струм високої напруги. I тодi "Люцифер" одразу перетворювався на величезний електромагнiт, навколо якого пульсувало магнiтне поле нечуваної сили. Жодна металева рiч не могла наблизитися до цього електромагнiту, пробитися крiзь його надпотужне поле. Кулi втрачали свою вбивчу силу, потрапляючи в те поле, i безсило падали вниз, на землю.

Але й цього було мало. Вмикаючи ще бiльшої сили струм, збiльшуючи потужнiсть магнiтного поля, Сивий Капiтан мiг досягати ще дивнiшого ефекту. Тодi кулi навiть починали вiдштовхуватися вiд "Люцифера" i летiли назад, у тому напрямку, звiдки прилетiли. Кулi, випущенi в "Люцифер", перетворювалися на зброю, скеровану проти тих, хто стрiляв!

Так само за допомогою потужних електричних генераторiв високої частоти Сивий Капiтан мiг спиняти на вiдстанi звичайнi автомобiлi i всi машини з моторами внутрiшнього згоряння. Адже такi мотори мають електричне запалювання. Надзвичайно потужне ультракороткохвильове випромiнювання "Люцифера" намагнiчувало всi металевi частини й системи електричного запалювання навколишнiх моторiв на досить великiй вiдстанi. Запалювання переставало працювати, i мотори автомобiлiв, броньовикiв i танкiв перетворювалися на мертве, безпорадне накопичення деталей, - доки Сивий Капiтан не припиняв дiю свого надпотужного ультракороткохвильового генератора.

Саме так сталося i пiд час великого вiйськового параду в столицi, на Авеню-дель-Прадо, про який розповiли Олесевi Валенто Клаудо i Марта, дiвчина, певна рiч, зi слiв свого батька. Всi фалангiстськi вiйськовi машини, хоч якi вони були потужнi, безпорадно спинилися пiд впливом ультракороткохвильового генератора "Люцифера". Сивий Капiтан довiв цим, що вiн може бути незаперечним господарем становища.

Коли Олесь слухав розповiдь про цей нещасливий для фалангiстiв вiйськовий парад, його вразила одна обставина. Адже й справдi Капiтан мiг тодi зробити все, що завгодно, - i нiхто б не насмiлився чинити йому опiр. Чому ж Ернан Рамiро не здiйснив тодi свого давнього намiру, не помстився на Фернандесi та його поплiчниках? Вiн мав для цього всi можливостi, кривавий каудiльйо не встиг би втекти. Чому Капiтан не зробив цього?..

I одного разу, коли Сивий Капiтан особливо охоче, як здавалося юнаковi, розповiдав йому про механiзми "Люцифера", зокрема, про ще не використанi ним поки що можливостi надпотужного генератора ультракоротких хвиль, Олесь якось майже мимоволi поставив йому це запитання. Спитав - i злякався: а що, коли Ернан Рамiро скаже, щоб вiн не втручався не в свої справи?..

Проте Сивий Капiтан спочатку тiльки задумливо поглянув на Олеся, наче зважуючи, чи зможе юнак зрозумiти його вiдповiдь. А тодi мовив - i Олесь здивовано зауважив, що в його спокiйному, врiвноваженому голосi помiтно бринять дедалi виразнiшi нотки стримуваного гнiву. Немовби першої-лiпшої хвилини той гнiв мiг вихопитися назовнi, незважаючи на витримку i звичне самовладання Ернана Рамiро.

- Чому я не помстився тодi, - питаєш ти, Олесю? Iншими словами, чому я не використав можливостi одним ударом убити i самого Фернандеса, i його найближчих поплiчникiв там, на майданi Кастелара? Так, я мав цю можливiсть. Одна моя електрична мiна, електричний снаряд - i вiд тiєї зграї на балконi й пороху не лишилося б! Ти не знаєш, що таке мої електричнi мiни, та я й не хотiв би, щоб ти побачив їх дiю, Олесю... Але...

Вiн на хвилинку замовк - i юнак побачив, як спохмурнiло його обличчя, коли вiн заговорив далi.

- Але хiба ж це можна назвати помстою? Хiба є щось страшне в самiй смертi? Нiчого! Тiльки дурнi бояться померти, зрозумiй це, Олесю! Якщо смерть приходить одразу, в нiй немає нiчого страшного, бо за якусь мить людина просто перестає щось вiдчувати, наче глибоко заснула. I все! Людина перестала iснувати, її немає. I вона навiть нiколи не зрозумiє, що померла. Що ж, отаку легку смерть я вважав би достатньою для цих мерзотникiв? I вважав би, що то - помста?..

Ернан Рамiро провiв рукою по чолу, вiдкинувши волосся. Вiн помiтно хвилювався.