Сивий Капiтан (на украинском языке)

Ернан Рамiро натиснув двi кнопки в стiнi бiля центрального пульта керування. Частина стiни ковзнула вниз, i на нiй опинився складний прилад, що висунувся з нiшi в стiнi. То була лiчильна електронна машина, потрiбна Капiтановi для обчислень.

Олесь уже давно встиг помiтити, що на "Люциферi" людинi не доводилося витрачати фiзичної сили майже нi на що. Всi механiзми працювали автоматично, для цього слiд було в разi потреби тiльки натиснути на маленькi кнопки чи повернути рукоятки. Ця складна система працювала справдi бездоганно, жодного разу Олесевi не довелося помiтити навiть найменшої нечiткостi. Та її й не могло бути, бо будь-яка, мабуть, i непомiтна з першого погляду несправнiсть призвела б, напевне, до аварiї, якщо не до непоправної катастрофи: згадати хоча б про ту велику швидкiсть, з якою мчав "Люцифер" тодi, серед гострих скель пустелi Хоравенте, по вузькiй i звивистiй кам'янистiй дорозi. Коли б тодi вiдмовив у дiї хоч якийсь з автоматичних приладiв або бодай на мить виключився!.. Загибель була б неминучою!

5. ОГОЛОШЕНИЙ ПОЗА ЗАКОНОМ

Раптом думки Олеся увiрвалися. Вiн помiтив легке погойдування пiдлоги, яке свiдчило, що машина уповiльнювала хiд. Можливо, "Люцифер" закiнчує свою подорож, прибув туди, куди вела його воля Сивого Капiтана. Ось машина зовсiм спинилась.

А втiм, навколо немає нiчого примiтного, нiчого цiкавого, що вiдрiзнялося б вiд попереднiх картин на телевiзiйному екранi. "Люцифер" весь час iшов, обминаючи мiста i великi села: Капiтан навмисно не хотiв привертати до себе уваги. I тут так само, як було i перед тим: поле, телеграфнi стовпи, гай на обрiї, зовсiм безлюдно, тiльки десь удалинi кiлька невеличких хатинок. А поблизу - роздорiжжя; тут, очевидно, перехрещувалися дороги з пiвночi на пiвдень i зi сходу на захiд. Чому "Люцифер" спинився тут?..

Юнак поглянув на Капiтана. Але той, нахмуривши кошлатi брови, мов чекав чогось i сам, вiдiрвавшись вiд обчислень на машинi. Чого саме?

Олесь почув сигнальний дзвiнок. Це означало, що вiдкриваються зовнiшнi дверi "Люцифера". А, ось що! Он Валенто Клаудо легко вискочив з машини й швидко попрямував до дороговказу на перехрестi дорiг - невисокого стовпчика з розчепiреними дошками, що стирчать у рiзнi боки, вказуючи напрям до того чи iншого мiста. Невже ж Валенто хоче перевiрити правильнiсть маршруту "Люцифера"? Дивно, дивно...

Тим часом Валенто Клаудо пiдiйшов до дороговказу, спинився бiля нього, наче уважно до чогось придивляючись. Ось вiн читає якусь об'яву на бiлому аркушi паперу. Мабуть, об'ява була зовсiм свiжа, недавно прилiплена, бо коли Валенто взявся за її край i потягнув, аркуш легко вiдiрвався вiд стовпчика. Розмахуючи тим аркушем, Валенто Клаудо уже повертався до машини.

Знов пролунав сигнальний дзвiнок, i "Люцифер" рушив, поступово прискорюючи хiд. У кабiну керування ввiйшов Валенто Клаудо. Вiн простяг Капiтановi аркуш паперу - зiрване ним з дороговказу оголошення.

Валенто став бiля штурвала, а Сивий Капiтан голосно, чiтко вимовляючи кожне слово, почав читати:

"До вiдома населення.

Останнiм часом на територiї Iберiї з'явився злочинець,

який називає себе Сивим Капiтаном i вiдзначився зухвалими

антиурядовими вихватками. Насправдi це збiглий в'язень,

колишнiй iнженер Ернан Рамiро, обвинувачений у багатьох

державних злочинах i засуджений на довiчне ув'язнення.

Оскiльки цей непоправний злочинець i далi намагається

провадити антидержавну дiяльнiсть, вiн оголошується поза

законом.

Кожному, хто приставить вищезазначеного Ернана Рамiро (вiн

же Сивий Капiтан) до найближчого вiддiлення полiцiї чи

управлiння жандармерiї живим або мертвим, - буде видано

винагороду в сумi 100 000 пезет.

Кожен, хто має вiдомостi про мiсцеперебування

вищезазначеного Ернана Рамiро (вiн же Сивий Капiтан), або його

автомобiля пiд назвою "Люцифер", або його спiльникiв, - повинен

негайно пiд страхом суворого покарання повiдомити про це

полiцiю чи жандармерiю, за що одержить винагороду в сумi 25 000

пезет.

Особливо уповноважений

державної полiцiї

Мiгель Хуанес".

Дочитавши до кiнця, Капiтан зiм'яв у руцi оголошення i жбурнув його в куток, а потiм ще й витер носовою хусткою руки, наче вони були забрудненi афiшею. Олесь з нiмим запитанням в очах дивився на нього. Мовчав i Валенто Клаудо, тримаючи в своїх великих, могутнiх руках штурвал.

Нарештi Капiтан заговорив. Кошлатi брови його зiйшлися на перенiссi, нахмурене обличчя стало жорстоким. I хоча вiн намагався говорити стримано, не виказуючи свого обурення, - гiркота й гнiв, великий, наростаючий гнiв вiдчувалися в його словах, гiркота й гнiв, яких не могли приховати нi зовнiшнiй спокiй, нi суворе, металiчне звучання голосу. Олесевi здавалося: ще хвилина - i Сивий Капiтан не витримає цього внутрiшнього напруження, крiзь його звичний панцир стриманостi прорветься знов, як це одного разу вже трапилося, той вибух полум'яної пристрастi, на якi була здатна ця дивна, суперечлива людина.