Сивий Капiтан (на украинском языке)

Ернан Рамiро стояв бiля юнака, заклавши руки в кишенi, у високих чоботях, без шапки, в коричневiй шкiрянiй куртцi. Завжди блiде його обличчя трохи порожевiло вiд морського вiтру, що розвiвав його каштановi кучерi. I сиве пасмо в тих кучерях, мов срiбна стрiчка... Яснi сiрi очi запитливо дивилися на юнака з-пiд густих кошлатих брiв. Щось було сьогоднi в тих очах незвичне, якийсь неспокiй, якась немов турбота... чи, навпаки, прихована погроза?.. Хiба мiг хто-небудь догадатися, що саме криється пiд завжди стриманим виглядом цiєї загадкової людини?.. А може, це тiльки здалося Олесевi? Мабуть, так, бо голос Сивого Капiтана звучав дружньо i невимушено.

- Дуже гарно тут! Менi взагалi бiльше подобається бути на поверхнi, нiж пiд водою, - весело вiдгукнувся юнак. I додав лукаво: - Зокрема, для таких небiжчикiв, як ми з вами, Капiтане!

- Що таке? Яких небiжчикiв? - перепитав Рамiро, пiдводячи брови.

- А, та ви ще цього не знаєте! - засмiявся Олесь i коротко переказав Капiтановi те, що чув по радiо. Вiн сподiвався, що Ернан Рамiро у вiдповiдь принаймнi посмiхнеться, але сталося iнакше. Капiтан нахмурився. Вiн вийняв одну руку з кишенi i поклав її на поруччя, стиснувши його так, що побiлiли пальцi.

- Вони таки хочуть моєї загибелi, - крiзь зуби промовив вiн. - Але не дiждуться! Досi я був м'якосердим... навiть надто м'якосердим1 Я хотiв покарати тiльки тих, хто найбiльше винний,- самого Фернандеса i його кубло. Я сподiвався, що досить кинути iскру надiї в народi - i люди запаляться бажанням помсти кривавим фалангiстам. Цього не сталося... люди не розумiють того, що я хочу їм допомогти. Значить, потрiбне iнше. Гаразд! Я знаю, що менi лишається робити!

Щось досi незнайоме Олесевi забринiло в його голосi: владне, сухе i погрозливе.

- Якщо люди не розумiють моїх слiв, менi доведеться розтлумачити їм дiєю. Якщо вони одразу не кинулися менi допомагати, пiдтримувати мене, значить, вони ще не розумiють моєї могутностi. Гаразд, я доведу їм, на дiлi покажу мою могутнiсть, хоча б i цiною життя тих, хто опиняється на моєму шляху. I почну робити це негайно! - Голос Сивого Капiтана набув ще бiльшої владностi. - Моя помста Фернандесовi та його зграї буде, як я й попереджав, безжальною. Але, крiм того, зараз треба, щоб усi зрозумiли: я просто стиратиму з лиця землi всiх тих, хто заважатиме моїй великiй помстi! Iншого шляху в мене не лишається. Вони хочуть моєї кровi, тож хай ллється їхня кров разом з кров'ю тих, хто досi не зрозумiв, на чий бiк треба стати. Озирнися, Олесю!

Юнак швидко повернув голову туди, куди дивилися примруженi очi Ернана Рамiро. Не далi як за кiлометр вiд "Люцифера" плив, легко розрiзаючи гострим носом пiнявi хвилi, сiрий присадкуватий вiйськовий корабель. Його середня частина була немов зрiзана, палуба в цьому мiсцi зовсiм наближалася до поверхнi води, i здавалося, що морськi хвилi можуть першої-лiпшої хвилини залити її. Двi широкi труби випускали густий дим, що розстилався довгою темною хмарою позаду корабля. Мiноносець на повну швидкiсть мчав прямо на "Люцифер".

Ернан Рамiро нахилився до тонкої переговорної труби, що правила за стовпчик поруччя, i неголосно промовив:

- Увага, Валенто! Мiноносець наближається. Будьте напоготовi !

Олесь побачив прапор на кормi корабля. То був чорно-синьо-оранжевий прапор фалангiстської Iберiї. Ось на щоглi мiноносця з'явилися ще й маленькi барвистi прапорцi. Сигнали!

Сивий Капiтан проговорив стиха, наче сам до себе:

- Вiн запитує, хто ми. Гаразд, незабаром вони самi впiзнають мене!..

Мiноносець тим часом наближався на повну швидкiсть. Ось уже на його низькому борту стало видно окремi постатi офiцерiв у бiлих, розшитих золотом куртках, з бiноклями в руках. Сивий Капiтан усе ще нерухомо стояв на мiсцi, схрестивши руки на грудях. I так само лишався на мiсцi й "Люцифер", тихо погойдуючись на хвилях.

"Та що ж Капiтан хоче зробити? - подумав Олесь, який не мiг зрозумiти намiрiв Ернана Рамiро. - Чому ми стоїмо? Навiщо? Адже так вони зможуть напасти на нас..."

- Гей, на суднi! - долинув до нього гучний голос з мiноносця, пiдсилений мегафоном. - Хто ви такi?

Сивий Капiтан повернув голову. Вiтер заворушив його кучерями.

- Нечемно запитувати iнших, не назвавши спочатку самих себе, - голосно i спокiйно вiдповiв вiн, презирливо дивлячись на мiноносець, наче перед ним був не грiзний морський вiйськовий корабель, а якийсь рибальський човен.

Секунду панувала мовчанка, що порушувалась лише тихим плюскотом хвиль. Офiцери на мiноносцi були здивованi незалежною, навiть задерикуватою вiдповiддю...

- Пропоную негайно вiдповiдати, коли запитує урядовий мiноносець "Сан-Себастiан"! - погрозливо пролунав владний голос з корабля. Його власник знайшов-таки форму вiдповiдi, яка водночас i сповiщала про назву мiноносця, i лишалася наказом.

- Це вже краще, - ще глузливiше вiдгукнувся Ернан Рамiро. - А ми туристи, що подорожують у своїх власних справах i не мають бажання розмовляти будь з ким.

- Що за судно? Як називається? - не вгавав загрозливий голос з мiноносця.

Ернан Рамiро зневажливо знизав плечима: