Смарагдова книга

— Чому дівчата бігають тільки за тими хлопцями, які зневажають їх? Чудові хлопці, очевидно, їм не цікаві. Іноді важко зберегти повагу до дівчат. — Він досі розлючено ходив кімнатою широкими кроками. — Хлопчикам із відстовбурченими вухами і прищами вони нічого не вибачають.　

— Який же ти цинічний і поверховий, — мене приголомшив різкий поворот розмови.　

Ґідеон знизав плечима.　

— Тоді скажи мені, чи ти дозволила б поцілувати себе містеру Марлі?　

На якусь мить я занепокоїлася. У його словах, можливо, і була крихта правди… Але потім я заперечливо похитала головою.　

— Ти забув дещо важливе, захопившись своїми звинуваченнями. Попри те що в тебе не було прищів, а тільки висока самооцінка, я зроду б не дозволила тобі себе поцілувати, якби ти не брехав мені й не прикидався, що маєш до мене почуття. — Зненацька на моїх очах забриніли сльози. Мій голос тремтів, але я говорила далі: — Я б… не закохалася в тебе.　

Ну а якби і закохалася, то ніколи б цього не показала.　

Гідеон відвернувся. Якийсь час він стояв нерухомо, а потім несподівано щосили вгатив у стіну.　

— Чорт забирай, Гвендолін! — процідив він крізь зуби. — Ти це серйозно? Хіба ти не брехала мені весь цей час?　

Поки я шукала відповідь — Гідеон був мастак викручуватися, — мені знову запаморочилося, і гірше, ніж будь-коли. Злякавшись, я притиснула до грудей «Анну Кареніну». Пакувати вже точно не було коли.　

— Ти справді дозволила себе поцілувати, але ніколи мені не довіряла, — почула я ще слова Ґідеона. Оце й усе, бо вже за мить я опинилася в сьогоденні й мусила зосередити всі свої зусилля, аби мене не вивернуло просто під ноги містерові Марлі.　

Коли мій шлунок нарешті заспокоївся, поряд зі мною з’явився Гідеон і сперся на стіну. З його обличчя зникла лють, і він посміхнувся мені.　

— Я страшенно хочу зіграти з вами партію в покер, — сказав він. — Я, до речі, теж чудово блефую.　

З цими словами він вийшов із кімнати, навіть не обернувшись.　

РОЗДІЛ 8