Смерть бере відпустку

В офіційній заяві, розповсюдженій уже пізно ввечері, прем’єр-міністр підтверджував, що з початку нового року в усій країні не зафіксовано смертей, заклика`в до стриманости та почуття відповідальности в пропонованих оцінках і тлумаченнях цього незвичного факту, нагадував, що не можна виключити припущення про його випадковий характер, про чисто принагідну й одноразову зміну в розташуванні небесних тіл, про виняткову співгру чинників впливу на стосунок між простором і часом, та повідомляв, що в кожному разі вже почалися контакти фахівців з відповідними міжнародними організаціями, щоб уможливити вжиття урядом заходів, дієвість яких залежатиме від їхньої узгоджености. Виголосивши ці псевдонаукові туманності, покликані своєю незрозумілістю вгамувати розрух, що охопив країну, прем’єр-міністр насамкінець запевнив у тому, що уряд готовий до всіх варіантів розвитку подій, які людський розум може передбачити, й рішуче налаштований енергійно розв’язувати з необхідною підтримкою від населення ті складні соціальні, економічні, політичні проблеми, що неминуче постануть через остаточне зникнення смерти, в тому разі, судячи з усього, цілком імовірному, коли це підтвердиться. Ми приймемо виклик несмертельности тіла, з силою вигукнув він, якщо на те буде воля божа, й довіку дякуватимемо господові в наших молитвах за те, що він обрав своїм знаряддям богоспасенний народ нашої країни. Хай би навіть, мовчки подумав прем’єр-міністр, дочитавши текст, це означало, що ми по шию залізли в халепу. Він і уявити не міг, як ту шию йому незабаром затисне комірець. Не минуло й пів години, як він, везений додому службовим автомобілем, отримав дзвінок від кардинала. Добривечір, пане прем’єр-міністре, Добривечір, ваша превелебносте, Я телефоную вам, щоб висловити свою приголом­шеність, Я маю те саме відчуття, ваша превелебносте, становище дуже тривожне, найтривожніше за ввесь час існування країни. Не про те йдеться. А про що ж тоді, ваша превелебносте, З усіх поглядів дуже прикро, що ви, пане прем’єр-міністре, складаючи заяву, яку я щойно чув, забули про те, що становить підмурок, скріплину, наріжний камінь, замок склепіння нашої святої віри, Ваша превелебносте, пробачте, але боюся, що я не розумію, куди ви провадите. Без смерти, послухайте мене уважно, пане прем’єр-міністре, без смерти немає воскресіння, а без воскресіння немає церкви, чорт забирай, Я не зрозумів, що ви сказали, повторіть будь ласка. Вас не чути було, ваша превелебносте, можливо, зайшла якась завада від атмосферної, статичної електрики чи навіть зникло покриття, супутник іноді підводить, ви казали, ваша перевелебносте, що, Я казав, що кожен католик, включно з вами, мусить знати, що без воскресіння немає церкви, а крім того, як вам спало на думку, що господь може прагнути власного кінця, заявляти щось таке, це чисте святотатство, чи не найгірше з блюзнірств, Ваша превелебносте, я не казав, що господь прагне власного кінця, Нехай не казали саме цими словами, але ви припустили можливість того, що безсмертя тіла може походити з божої волі, і не потрібен докторат із трансцендентальної логіки, щоб утямити, сказати одне означає сказати друге, Ваша превелебносте, повірте, будь ласка, це була тільки ефектна фраза, аби справити враження, такий собі ораторський кунштик і нічого більше, Ви ж знаєте, що в політиці без цього ніяк, У церкві теж без дечого ніяк, але ми довго розважаємо, перш ніж розтулити рота, не говоримо, аби лишень говорити, наперед вираховуємо наслідки, наша спеціальність, поясню вам образно, це балістика, Я дуже шкодую, ваша превелебносте, На вашому місці і я шкодував би. Неначе вираховуючи час, поки гарматень долетить, кардинал зробив павзу, й відтак повів далі м’якшим, сердечнішим тоном, Я хотів би знати, чи ви, пане прем’єр-міністре, ознайомили з заявою його величність, перш ніж зачитати її перед засобами масової інформації, Звичайно ж, превелебносте, справа-бо аж надто дражлива, І що ж відказав король, якщо то не є державна таємниця, Схвалив, Чи був від нього насамкінець якийсь коментар, Знаменито, Що знаменито, Це був відгук його величности, знаменито, Тобто й від нього блюзнірство, Про такі речі я не годен робити присудів, превелебносте, мені хоч би з власними гріхами якось раду собі дати, Треба буде поговорити з королем, нагадати йому, що в такій заплутаній і делікатній ситуації тільки ретельне й неухильне дотримання випробуваних настанов нашої світої матері-церкви дасть змогу врятувати країну від жахливого безладу, що впаде нам на голову, Робіть, ваша превелебносте, як знаєте, вам це належиться, Я запитаю в його величности, чи вони воліють, щоб королева тривала у вічній агонії, прикута до ліжка, з якого ніколи не встане, з душею, ганебно ув’язненою в тлінному тілі, а чи щоб вона, померши, подолала смерть вічною й осяйною небесною славою, З вибором відповіді не завагається ніхто, Так, але мені, всупереч тому, що про мене думають, ідеться насамперед не про відповіді, а про запитання, пане прем’єр-міністре, а на думці я маю, ясна річ, наші запитання, зважте, як вони водночас бувають спрямовані на певну мету й містять прихований намір, якщо ми їх ставимо, то не лише для того, щоб видобути з людей відповіді, які вони в цей момент мають почути з власних вуст, але також для того, щоб торувати шлях для відповідей майбутніх, Десь так само, як у політиці, превелебносте, Еге ж, але перевага церкви в тому, що вона, опікуючись вишнім, керує низьким. Запала ще одна мовчанка, яку перервав прем’єр-міністр. Я вже під’їжджаю додому, превелебносте, але хотів би з вашого дозволу ще поставити вам одне коротеньке запитання, Дуже прошу, Що робитиме церква в тому разі, як ніхто більше ніколи не помре, Ніко`ли то задов­гий час, навіть коли брати смерть, пане прем’єр-­міністре, Здається, ви уникаєте відповіді, превелебносте, Я запитаю вас про те саме, що робитиме держава в тому разі, як ніхто більше ніколи не помре, Держава намагатиметься вижити, хоча я дуже сумніваюся, що їй це вдасться, а от церква, Церква, пане прем’єр-міністре, настільки призвичаїлася до вічних відповідей, що я не можу уявити, як вона може давати інакші, Хоч би й усупереч дійсності, Ми від початку тільки те й робимо, що заперечуємо дійсність, але ж ось ми тут, А що скаже папа, На його місці, хай бог дарує мені цю зарозумілу й немудру претензію, я негайно наказав би поширити нову тезу, про відтерміновану смерть, Без додаткових пояснень, Від церкви ніколи не вимагалося, щоб вона пояснювала хоч що-небудь, наша ще одна спеціальність, окрім балістики, завжди була знешкоджувати вірою допитливість розуму, Добраніч, превелебносте, й до завтра, Якщо бог дасть, пане прем’єр-міністре, бо ж як інакше, Як справи стоять тепер, то він, здається, не зможе цьому запобігти, Не забувайте, пане прем’єр-міністре, що поза ме­жами нашої країни й надалі вмирається в янайнормальніший спосіб, а то є добрий знак, Кому як, превелебносте, може, з-за кордону в нас бачать оазу, вертоград, новий рай, Або пекло, якщо їм стане розуму, Добраніч, превелебносте, зичу вам спокійного й відсвіжного сну, Добраніч, пане прем’єр-міністре, якщо смерть цієї ночі надумає повернутися, я маю надію, що вона не забуде про вашу особу, Якщо в цьому світі справедливість не є порожнім словом, то переді мною в черзі стоїть королева-мати, Обіцяю не виказувати вас завтра королю, Красно вам дякую, превелебносте, Добраніч, Добраніч.