Смерть лорда Еджвера

Звісно, Елліс сказала мені, що Ви послали по неї і розпитували її, але я вирішила, що це було пов’язано з Браяном Мартіном. Я й подумати не могла, до чого Ви хилите. Ви не розпитували її про пакунок з Парижа. Гадаю, Ви подумали, якщо вона перекаже мені, я зачую смалене. Тому для мене все було повною несподіванкою. Я не могла повірити. Просто неймовірно, як Ви дізналися про все, що я зробила.

Тоді я зрозуміла, що нічого не вдієш. Не можна боротися з удачею. Це ж була лиха удача, еге ж? Цікаво, Ви шкодуєте про те, що зробили? Зрештою, я просто хотіла бути щасливою по-своєму. І якби не я, Ви так ніколи і не вплуталися б у цю справу. Я й подумати не могла, що Ви жахливо розумні. Ви не схожі на розумного.

Кумедно, та моя врода залишилася при мені. Попри всі ті жахливі судові процеси, попри ті страшні речі, які пан із боку обвинувачення говорив мені і як закидав мене запитаннями.

Я змарніла і схудла, але мені пасує. Усі кажуть, що я надзвичайно хоробра. Тепер шибениць не ставлять на очах у публіки, чи не так? А шкода.

Я впевнена, що такої вбивці, як я, ніколи не було.

Мабуть, буду прощатися. Якось дивно. Здається, я чогось не розумію. Завтра до мене прийде священик.

Я прощаю Вас (тому що мушу простити своїх ворогів, чи не так?).

Джейн Вілкінсон

P.S. Як гадаєте, мою фігуру поставлять у музей мадам Тюссо?