Снігопад

Розділ 54

Уся справа в погляді. А також у вмінні відмикати кайданки, перелітати через бетонні бар’єри і не підпускати до себе збоченців — це все складові частини основоположного вміння всіх кур’єрів: ходити там, де тобі не місце, не викликаючи підозр. Тільки й треба, що ні на кого не дивитися. Дивитися просто перед собою, хай там що, не розплющувати очей надто широко, не напружуватися. Це, та ще те, що вона прийшла сюди з хлопцем, якого всі навколо бояться, допомагає їй безперешкодно дістатися до рецепції.

— Мені потрібен термінал із виходом на Стріт, — каже вона хлопцеві на рецепції. — Можете записати на рахунок номера?

— Звісно, міс, — відповідає рецепціоніст. І навіть не цікавиться, в якому вона номері. Лише усмішки, лише повага. Коли працюєш кур’єром, нечасто зустрічаєш таке ставлення.

Вона могла б і оцінити переваги стосунків із Вороном, якби тільки він не був мутантом і патологічним убивцею.

Розділ 55

Хіро досить рано покидає святкову вечерю на честь Транса, витягує «Голос» із «зодіака» на ґанок плавучого дому, розкриває валізу і під’єднує свій комп’ютер до БІОСу кулемета.

«Голос» перезапускається без жодних проблем. Очікувано. Також очікувано, що трохи згодом, коли в ньому буде найбільша потреба, він знову впаде, як уже впав у Риб’ячого Ока. Він, звісно, може вимикати і вмикати його щоразу, коли трапиться подібне, проте це не дуже зручно робити в розпал бою, і це не те рішення, до якого люблять вдаватися хакери. Значно краще буде просто його пофіксити.

Він міг би це зробити і сам, якби мав час, проте може бути й легший спосіб. Можливо, «Охоронні системи Нґ» уже пофіксили цей баґ — випустили нову версію прошивки. Якщо так, він зможе дістати її копію на Стріті.

Хіро матеріалізується у своєму кабінеті. Бібліотекар визирає із сусідньої кімнати, на випадок, якщо у Хіро будуть запитання.

— Що таке ultima ratio regum?

— Останній аргумент короля. Король Людовік XIV наказав карбувати цю фразу на всіх гарматах, відлитих під час його правління.

Хіро підводиться і виходить у сад. Мотоцикл чекає на гравієвій доріжці, яка веде до брами. Зазирнувши за огорожу, Хіро бачить віддалік сяйво Середмістя. Його комп’ютер успішно підключився до глобальної мережі Л. Боба Райфа, тобто тепер у нього є вихід на Стріт. На це він і розраховував. Мабуть, на «Ентерпрайзі» в Райфа безліч супутникових підключень, об’єднаних у мобільну мережу, яка покриває весь Пліт, інакше він не зміг би виходити в Метасвіт зі своєї плавучої фортеці — для такої людини це не варіант.

Хіро сідає на байк, повільно проїздить своїм районом, викочує на Стріт, а тоді розганяється до кількасот миль за годину, виписує слалом поміж опор монорейки, практикується. Кілька разів врізається в них і зупиняється, але цього слід було очікувати.

«Охоронні системи Нґ» займають цілий поверх у неоновому хмарочосі, що на милю підноситься до неба біля Порту 1, просто в центрі Середмістя. Як і все у Метасвіті, він працює цілодобово, бо десь у світі зараз точно робочий час. Хіро залишає байк на Стріті, піднімається ліфтом на триста дев’яносто сьомий поверх і стикається з демоном-секретарем. Якусь мить він не може визначити, до якої ж раси вона належить, тоді розуміє, що демон наполовину чорна, наполовину азіатка — як і він. Якби з ліфта вийшов білий чоловік, вона, либонь, була б білявкою. Японський бізнесмен, радше за все, зіткнувся б із жвавою японською секретарочкою.

— Доброго дня, сер, — торохтить вона. — Ви з приводу продажів чи роботи з клієнтами?

— Робота з клієнтами.

— Кого ви представляєте?

— Кого я тільки не представляю.

— Перепрошую? — як і в справжнього портьє, у демона біда зі сприйняттям іронії.

— Наразі я працюю з Центральною Розвідувальною Корпорацією, Мафією та Великим Гонконгом містера Лі.

— Ясно, — відповідає секретар, нотуючи сказане. Її неможливо вразити чи здивувати — які справжніх секретарів. — Якого продукту стосується ваш запит?

— «Голос розуму».

— Сер! Ласкаво просимо в «Охоронні системи Нґ», — озивається ще один голос.

Це вже інший демон, приваблива афроазіатка в дорогому офіційному одязі, яка матеріалізувалася з глибин приміщення.

Вона веде Хіро довгим, обшитим панелями, коридором, тоді ще одним таким самим обшитим панелями коридором, і нарешті — довгим, обшитим панелями, коридором. Щокілька кроків він проминає рецепції, біля яких, збавляючи час, у кріслах сидять аватари з усього світу, але Хіро чекати не довелося. Демон проводить його у просторий, обшитий панелями, офіс, де за столом, заваленим моделями гелікоптерів, сидить азієць. Це сам пан Нґ. Він підводиться, вони обмінюються поклонами, провідниця виходить.

— Ви працюєте з Риб’ячим Оком? — питає Нґ, закурюючи цигарку. В повітрі густо клубочиться дим. Для реалістичного рендеру диму, що виходить з рота Нґ, потрібно стільки ж обчислювальних потужностей, скільки вимагає моделювання клімату на всій планеті.

— Він мертвий, — каже Хіро. — «Голос» упав у найважливіший момент, і Око загарпунили.