Снігопад

Від дверей Хіро до чорного куба Л. Боба Райфа біля Порту 127 — пів Метасвіту, або ж 32768 кілометрів. Єдина проблема дорогою туди — вибратися із Середмістя. На байку він може їхати просто крізь аватарів, як і завжди, але на Стріті повно інших машин, рекланімацій, комерційних дисплеїв, громадських зон та інших видів непроникного софту, що раз у раз постають на його шляху.

Не кажучи вже про те, що кілька разів він просто відволікається. Так, ліворуч від нього, десь за кілометр від «Чорного сонця», у контурі гіпер-Мангеттена — величезна чорна діра. Це відкрита площа з милю завширшки, там аватари збираються на концерти, конвенти і фестивалі. Більшість площі займає глибокий амфітеатр, здатний вмістити майже мільйон аватарів одночасно. Внизу, на самому дні — широчезна кругла сцена.

Зазвичай сцену займають великі рок-гурти, але сьогодні — найбільші та найдосконаліші комп’ютерні галюцинації, які тільки може вигадати людський мозок. Над амфітеатром нависає тривимірне шатро, анонсуючи сьогоднішню подію: доброчинний концерт для Да5ида Меєра, який і досі перебуває в реанімації з невідомою хворобою. Половину амфітеатру забили хакери.

Вибравшись із Середмістя, Хіро нарешті викручує газ на повну і за яких десять хвилин проїздить решту тридцять дві тисячі з гаком кілометрів. У нього над головою ковзають рейками експрес-поїзди, вони їдуть зі швидкістю, умовно кажучи, десять тисяч кілометрів за годину, але він обходить їх так блискавично, наче ті стоять на місці. Це вдається лише тому, що він їде по прямій, нікуди не звертаючи. У софті для його мотоцикла прописано алгоритм, який змушує байк триматися колії монорейки, тож Хіро не доводиться перейматися кермуванням.

Тим часом Хуаніта стоїть поруч із ним у Реальності. На ній також окуляри: вона бачить усе те саме, що й Хіро.

— У Райфа на корпоративному вертольоті є мобільний порт, як на комерційних літаках, тому він може виходити у Метасвіт навіть у повітрі. Поки не сяде — це його єдиний контакт із Метасвітом. Ми можемо пробитися до цього контакту, якось його перекрити...

— У цих низькорівневих комунікаційних системах стільки антивірусні, що й за десять років не зламаєш, — заперечує Хіро, зупиняючи мотоцикл. — Лайно! Все так, як казала Y. Т.

Він стоїть перед Портом 127. Чорний куб Райфа точнісінько такий, яким його описувала кур’єрка. Дверей нема.

Хіро з’їжджає зі Стріту, наближається до куба. Споруда узагалі не відбиває світла, тож годі сказати, десять футів до неї чи десять миль, аж поки не починають матеріалізуватися охоронні демони. Їх з півдесятка, всі — дебелі аватари у синіх комбінезонах квазімілітарного вигляду, але без розпізнавальних знаків, їм це не потрібно, бо всі запущені однією програмою. Демони матеріалізуються навколо нього точним півколом радіусом приблизно десять футів, перекриваючи дорогу до куба.

Хіро щось стиха бурмоче і зникає — опиняється в невидимому аватарі. Цікаво було б трохи затриматись і подивитися, як демони впораються з цією проблемою, але зараз треба рухатися вперед, поки вони не пристосувались до нових умов.

Однак вони не пристосовуються — принаймні, не дуже добре. Хіро пробігає поміж двома демонами і прямує до стіни. Нарешті він її досягає, врізається в неї, зупиняється мов укопаний. Усі демони як один обертаються і кидаються навздогін. Вони знають, де він — комп’ютер повідомив, — але не можуть нічого йому заподіяти. Як і демони-викидайли в «Чорному сонці», яких Хіро допомагав писати, вони поводяться з людьми відповідно до засадничих законів фізики аватарів. Коли Хіро невидимий, вони практично не можуть із ним взаємодіяти. Якщо раптом вони написані добре, в них можуть бути менш очевидні способи зіпсувати йому життя, тож Хіро не марнує часу — встромляє катану в грань куба і проходить за нею.

Це експлойт. І ґрунтується він на ще старішому експлойті, прогалині в коді, яку він знайшов багато років тому, коли намагався натягти фехтувальні правила на програмне забезпечення Метасвіту. Його меч не може прорізати дірки в стіні — це б означало, що він незворотно змінює структуру чиєїсь будівлі, — але може проходити крізь предмети. Аватари не можуть. У цьому й суть стіни у Метасвіті: це структура, яку аватарам не можна перетинати, але, як і всі правила в Метасвіті, це лише протокол, умовність, із якою погоджуються комп’ютери. Теоретично її неможливо ігнорувати, на практиці ж усе залежить від здатності комп’ютерів обробляти інформацію дуже точно і дуже швидко — і дуже вчасно. Якщо під’єднатися до системи через супутниковий порт, як-от Хіро на Плоту, виникає затримка, впродовж якої сигнал іде до супутника і назад. Цією затримкою можна скористатися, якщо рухатися швидко і не озиратись. Тримаючись за руків’я своєї всепроникної катани, Хіро проходить крізь стіну.