Снігопад

Колись Доставлятор розробляв софт. Колись, а часом і зараз. Але навіть якби життя було затишним дитсадком під наглядом добросердих учителів з науковими ступенями, в особовій справі Доставлятора було б написано: «Хіро дуже розумний і творчий, але йому ще треба попрацювати над навичками кооперації».

Словом, зараз у нього інша робота. Для неї не треба ні розуму, ні фантазії — зате й кооперація не потрібна. Єдиний принцип: Доставлятор завжди напоготові, піца приїде за тридцять хвилин, або ж ви можете за неї не платити, застрелити водія, забрати його машину, подати колективний позов. Доставлятор займався цим уже шість місяців, що за його мірками було плідною і тривалою співпрацею, — і ще ніколи не доставляв піцу пізніше, ніж за двадцять одну хвилину.

Ні, про час, бувало, сперечалися — скільки ж корпоративних водіє-років було на це змарновано! Червонопикі домовласники, спітнілі від власних брехонь, штинячи «Олд Спайсом» та офісним стресом, стояли в осяйно-жовтих проймах дверей, вимахуючи своїми «Сейко» і тицяючи в годинник над кухонною раковиною: їй-бо, хлопці, ви що, годинник уперше бачите?

Зараз такого не буває. Доставка піци — серйозний бізнес. Контрольований бізнес. Люди чотири роки навчаються в козанострівському Університеті Піци. Вони входять у двері університету, не вміючи написати англійською жодного слова, приїздять із Абхазії, Руанди, Гуанахуато, Південного Джерсі, а випускаються, знаючи про піцу більше, ніж бедуїн знає про пісок. Там вивчали цю проблему. Малювали графіки частотності суперечок про час доставки на порозі дому. Першим Доставляторам дали апаратуру для запису та аналізу тактик ведення дискусії, графіки інтонацій, прикметні граматичні структури, які вживають білі представники середнього класу з міськлавів типу А, котрі всупереч будь-якій логіці вирішили, що зараз підходящий час чинити леонідівський спротив усьому застою і змертвінню в їхньому житті. Вони ладні були брехати, зокрема й самим собі, про час, коли зателефонували і замовили піцу — ні, безкоштовна піца їм належала так само невід’ємно, як і власне життя, свобода та боротьба за ще яку завгодно невід’ємну хуйню. До таких додому скеровували психологів, їм дарували безкоштовні телевізори в обмін на згоду взяти участь в анонімних інтерв’ю, підключали до поліграфів, вивчали мозкові хвилі, водночас демонструючи заплутані та незрозумілі фільми з порнозірками, опівнічними автокатастрофами та Семмі Девісом молодшим[3], їх замикали в запашних кімнатах із бузковими стінами і ставили такі складні етичні питання, що навіть єзуїт не зміг би відповісти на них, не скоївши замольний гріх.

Аналітики з Університету Піци з’ясували, що в усьому винна людська натура, і виправити її не вийде, тому вирішили проблему швидко, дешево і технологічно: впровадили смарт-бокси. Коробка для піци перетворилася на пластиковий корпус — гофрований для більшої міцності, із маленьким світлодіодним дисплеєм збоку, який показував Доставлятору, скільки хвилин встигло проклацати з моменту надходження доленосного дзвінка. Всередині мікрочіпи та інша фігня. Піци стосиком лежать у спеціальних роз’ємах за спиною Доставлятора. Кожна піца входить у роз’єм, як плата в комп’ютер, з клацанням стає на місце, а далі смарт-бокс взаємодіє з бортовою системою машини Доставлятора. Адреса замовника визначається за номером телефону і заливається в оперативку смарт-бокса. Звідти вона передається в машину, що розраховує і виводить на дисплей оптимальний маршрут — схоже на яскраву барвисту мапу, викреслену на лобовому склі, тож Доставлятору не доводиться навіть відволікатися.

Якщо тридцятихвилинний дедлайн порушується, звістка про катастрофу летить прямісінько в генштаб «Піци Коза Ностра», а вже звідти комутується просто до Дядечка Енцо — сицилійського полковника Сандерса[4], Енді Ґріффіта[5] із Безонгерсту[6] озброєної ножем примари численних нічних кошмарів Доставлятора, капо і гендиректора корпорації «Піца Коза Ностра», — і вже за п’ять хвилин він зателефонує клієнтові, щиро вибачаючись. Наступного дня Дядечко Енцо посадить біля будинку замовника свій реактивний гелікоптер і ще трохи повибачається, після чого запропонує безкоштовну поїздку до Італії — клієнтові тільки й треба, що підписати стосик паперів, які зроблять його публічною особою та речником компанії «Піца Коза Ностра» і, по суті, покладуть край його звичному життю. Зрештою все обернеться так, що тому здаватиметься, наче він невідь-чому заборгував мафії.