Спалах понадновот зiрки (на украинском языке)

Ви б тiльки бачили ух! Менший з них на вигляд був мальованим пiратом кульгав на залiзному протезi i пихкав спецiальним приладом з отруйною речовиною, яка лише й дас тiсу радостi, що прокуренi легенi i катар горла. Друге одоробло у розчахнутому до пупа комбiнезонi теж надто нагадувало закоренiлого у жахливих пiдступах розбещеного флiбустьсра i тому також не викликало як позитивних емоцiй, так i великих симпатiй.

Та - о, яке щастя! - невдовзi з'ясувалося, що на планетi Земля, звiдки прибули космiчнi мандрiвники i де вони мають постiйну мiжзоряну прописку, усi аборигени вiд природи однобезголовi. Якась дивовижна примха еволюцiу прирекла ух на розумове калiцтво. Але земнi тубiльцi з мужнiстю, гiдною кращоу долi, нiколи навiть не пiднiмають дискусiй про комплекс власноу недосконалостi. Вони мовчки несуть крiзь тисячолiття свос страхiтливе прокляття еволюцiу. Ось чому у них так поширена i популярна загальновизнана аксiома: одна голова - добре, а двi - краще. Правда, у нас вона, на вiдмiну од землян, мас, як вiдомо, суто судово-процесуальний характер.

Та не будемо вiдволiкати себе вiд iсторичноу розповiдi хай навiть цiлком слушною етнiчно-космiчно-фразеологiчною розвiдкою.

У присутностi 100.000 повноцiнних жителiв столицi, якi разом тримали на плечах поголiв'я з 200.000 одиниць, капiтан Небреха дав представникам преси iнтерв'ю, сповнене, як на одну голову, свосрiдноу мудростi та деякого iнтелектуального забарвлення.

На запитання, що йому найбiльше сподобалося на Таотi, капiтан Небреха з вишуканою гiднiстю тонкого дипломата вiдповiв :

- Передусiм дозвольте вiд iменi усiх землян та землянок передати найпалкiший привiт та найкращi побажання усiм таотянам i таотянкам. А тепер з присмнiстю вiдповiм на ваше запитання. Поки що менi найбiльше сподобався чудовий вибiр мiсцевих страв, якi я мав нагоду побачити ще у космiчному просторi i якi, на жаль, i досi не смакував...

- Правду каже! - вiддано присднався до капiтанових слiв його вiрний штурман Азимут.

На запитання, як вiн розцiнюс власний героучний подвиг, капiтан Небреха з винятковою скромнiстю зазначив:

- На мосму мiсцi так вчинив би кожний гуманоуд, варто йому було б з мiсяць посидiти на самiй сухiврi з хлорели.

Але давалася взнаки перевтома, викликана нелюдськими зусиллями, щедро покладеними на терези щасливого майбуття планети. Коли капiтан Небреха вiдповiдав на запитання, чи завжди Землю населяли самi однобезголовi iстоти, у його словах вже виразно бринiло легке роздратування:

- Нi, не завжди. Колись поряд з людьми спiвiснувало могутнс, але нерозумне плем'я Змiув Гориничiв, кожен представник якого мав власне поголiв'я вiд трьох до дванадцяти голiв. (Оплески). Окрiм них, - пiдвищив голос мiжзоряний вовк, - по рiзних кутках планети мешкали ще посiмейства Драконiв, якi теж пишалися своуми численними головами. (Тривалi оплески). Але замiсть спiвiснувати у мирi та дружбi, дiлити з сусiдами хлiб та сiль, вони намагалися усе запхати у своу численнi горлянки. Та ще зазiхали на чужi харчовi запаси. Ось чому усi вони були без жалю поголовне скаранi на горло.

- Правду каже! - пiдтакнув Азимут.

Як i слiд було чекати, пiсля цих слiв всi посунули до бенкетноу зали. Харчу було - уж-наудайся. Вино лилося водоспадами. Нiхто нiчого не шкодував для наших дорогих гостей: однаково пiсля космiчноу катастрофи з "Телячоу радостi" все розкрадуть i спишуть на стихiйне лихо. Пiсля веселоу гулянки, яка вдалася якнайкраще, усi гуртом пiшли писати.золотими лiтерами iм'я Небрехи на скрижалях iсторiу. Цей масовий культпохiд супроводжувався натхненними спiвами i танцями. З вiрогiдних джерел повiдомляють, що церемонiю вшанування космiчних звитяжцiв буде завершено пiслязавтра. Того ж дня "Телячу радiсть" закриють на переоблiк".

10. ДЕТЕКТИВ I ГАНГСТЕР

Отакий це був репортаж. Я його передав так, як вiн був написаний. Слово в слово. Навiть не скоротив деяких неприсмних для мене натякiв i порiвнянь, бо я нiколи не займався облудним окозамилюванням.

Як би там не було, а цей репортаж давав багато поживи для роздумiв. Передi мною постала сила питань. Чому, наприклад, у мене з Азимутом склалося враження, нiби ми не встромилися в планету з космiчного простору, а виборсалися з уу надр, хоч тубiльцiв цей дивовижний факт анiтрохи не бентежить? Або: яким робом цивiлiзацiя таотян могла б провалитися у Всесвiт? Знову ж таки, чому одностайнiсть думок вони святкували на тому ж рiвнi, що й порятунок?

рдине, що менi здавалося цiлком зрозумiлим i виправданим, це нечувана радiсть, яка охопила аборигенiв, коли вони дiзналися про зустрiч двох цивiлiзацiй. Але мене вона хоч i тiшила, та я уу не подiляв. Адже коли ми з Азимутом закоркували ухню планету, то одночасно надiйно ув'язнили в уу надрах самi себе!

Та я не втрачав надiу порятуватися з цiсу всепланетноу пастки. Перш за все слiд було ближче познайомитися з тутешнiми свiтилами науковоу думки, аби з'ясувати, що вони своуми двома iнтелектами можуть нараяти. Однак вже перша вiдверта розмова примусила мене насторожитися.